Page 8 - 6359

голландець Еразм Роттердамський (1466-1536рр.), італієць
Вітторіо де Фельтра (1378-1446рр.), французи Франсуа Рабле
(1494-1553рр.) і Мішель Монтень (1533-1592рр.).
Первинні узагальнення, емпіричні відомості, висновки із
життєвого досвіду не можуть вважатися теорією, вони лише
витоки, передпосилання останньої. Наука про виховання
сформувалася пізніше. Вона за всіма ознаками належить до числа
молодих галузей знань, що розвиваються. Відомо, що
першопричина виникнення усіх наукових галузей − потреби
життя. Настав час, коли освіта почала відігравати досить значну
роль у житті людей. Виявилось, що суспільство прогресує
швидше чи повільніше в залежності від того, як в ньому
поставлено виховання підростаючих поколінь. З’явилася потреба
в узагальненні досвіду виховання, у створенні спеціальних
учбово-виховних закладів для підготовки молоді до життя.
Третій період – формування педагогіки як самостійної
наукової теорії. Виділення педагогіки з філософії та оформлення
її в наукову систему пов’язане з іменем видатного чеського
педагога Яна Амоса Коменського (1592-1670 рр.). Його головна
праця «Велика дидактика», видана в Амстердамі у 1654 р. − одна
з перших науково-педагогічних книг, що вперше вирішувала
задачу систематизації педагогіки як науки. Багато з висловлених
в ній ідей не втратили ні актуальності, ні свого практичного
призначення і сьогодні. Запропоновані Я.А. Коменським
принципи, методи, форми навчання, як наприклад класно-урочна
система, стали основою педагогічної теорії. «В основі навчання
має бути пізнання речі як явища, а не завчання чужих
спостережень та відомостей про речі»; «Слух необхідно
поєднувати із зором і слово − з діяльністю руки»; «необхідно
вчити на основі доводів через зовнішні чуття та розум». Чи не
співзвучні нашому часу ці узагальнення видатного педагога?
На відміну від Я.А. Коменського, англійський філософ та
педагог Джон Локк (1632-1704рр.) зосередив свої зусилля на

8