Page 36 - 6312
P. 36

їхнього  правильного  розміщення  і  мотивації.  Особливо
            важливим для організації є наявність у  керівника  якостей
            лідера.  Кращі  лідери  звичайно  дотримуються  загального
            комплексу  цінностей,  у  який  входять  «справедливість,
            рівність, неупередженість, цілісність, чесність, довіра».
                   Дуже важливим у менеджменті персоналу є пізнання
            потреб і ціннісних орієнтацій працівників, їхнє врахування у
            процесі мотивації трудової поведінки.
            У  залежності  від  основних  груп  потреб  розрізняють
            мотивацію матеріальну, трудову і статусну.
                   Матеріальна  мотивація  —  прагнення  до  статку,
            більш  високого  рівня  життя  —  залежить  від  рівня
            особистого доходу, його структури, диференціації доходів у
            організації  і  суспільстві,  дієвості  системи  матеріальних
            стимулів, що застосовуються в організації.
                   Трудова  мотивація  породжується  безпосередньо
            роботою,  її  змістом,  умовами,  організацією  трудового
            процесу,  режимом  праці.  Це  внутрішня  мотивація  людини,
            сукупність  його  внутрішніх  рушійних  сил  поведінки,
            зв'язаних з роботою як такою.
                   Статусна мотивація є внутрішньою рушійною силою
            поведінки людини, зв'язаною з її прагненням зайняти більш
            високу  посаду,  виконувати  більш  складну  і  відповідальну
            роботу,  працювати  в  престижних,  соціально  значущих
            сферах організації.
                   Крім того, людині може бути властиве прагнення до
            лідерства. Люди  у своєму відношенні до роботи керуються
            декількома мотивами, але один з них переважає. Ця перевага
            дозволяє      виділити      основні      типи       мотивацій
            (інструментальну,  професійну,  патріотичну,  господарську,
            люмпеновану). Тому для керівника важливе знання не тільки
            потреб, але і ціннісних орієнтацій своїх підлеглих.
                   Комунікації  поділяються  на  дві  великі  групи:  між
            організацією  і  її  середовищем,  між  рівнями  управління  і
            підрозділами.
                   До  першої  групи  відносяться  комунікації,  що
            представляють собою інформаційну взаємодію із зовнішнім
            середовищем.
                   До другої групи відносяться комунікації між рівнями
            управління і підрозділами. До неї входять міжрівневі
            комунікації, між різними підрозділами, комунікації керівник
            - підлеглий, між керівником і робочою групою, неформальні

                                              35
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41