Page 32 - 6304

Лекція (лат. lectio - читання) - систематичний, послідовний виклад
навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів
науки.
Вона є найекономнішим способом передавання й засвоєння навчальної
інформації, оскільки викладач добирає найголовніше, найістотніше. Це

ключова інформаційна магістраль у навчальному процесі вищої школи, яка дає
змогу студентові отримати правильний підхід до вивчення предмета, зрозуміти
основне. Однак вивчити певну дисципліну лише за лекційними матеріалами
неможливо, оскільки лектор подає інформацію не в повному обсязі.
Існує декілька видів лекції як форми організації навчання:
1. Тематична лекція. Вона є основним видом лекції у вищій школі;

висвітлює конкретну тему навчальної програми з певної дисципліни. Такі лекції
поділяють на вступні і підсумкові. Вступна лекція дає загальне уявлення про
завдання і зміст курсу, розкриває структуру і логіку розвитку конкретної галузі
науки, взаємозв'язки з іншими дисциплінами. Підсумкова лекція завершує
лекційний курс, систематизує здобуті знання, підводить підсумки прочитаного.
2. Оглядова лекція. Передбачає систематичний аналіз найважливіших

наукових проблем курсу, які пов'язані з практичним досвідом студентів,
завданнями професійної діяльності. Таку лекцію читають перед виробничою
практикою, написанням дипломних (магістерських) робіт або складанням
державних іспитів.
3. Консультативна лекція. Вона доповнює і уточнює матеріал оглядової,

висвітлює розділи курсу, які викликають труднощі під час самостійного
вивчення.
4. Лекційний спецкурс. Виходить за межі навчальної програми, значно
розширює і поглиблює наукові знання, полегшує їх творче осмислення,
"вводить" студентів у проблематику певної наукової школи. Найчастіше
спецкурси ґрунтуються на матеріалі науково-дослідної роботи викладача.
Діяльність студента на лекції може характеризуватися зовнішньою

(слухання) і внутрішньою (мислення) активністю. Часто зовнішня активність не
завжди збігається з внутрішньою, адже не кожна лекція захоплююча.
Наприклад, академічна лекція може бути сухою за змістом, У такому разі слід
уводити вольову мотивацію - самонаказ, самоактивізацію, самонавіювання.
Студенту необхідно стежити за логікою викладу матеріалу. Людина думає

у 4 рази швидше, ніж говорить. Мозок того, хто слухає, більшість часу вільний і
послаблює увагу до мови того, хто говорить. Тому ці своєрідні паузи слід
використовувати для осмислення матеріалу.
Лекцію доцільно конспектувати. Це створює сприятливі умови для її
запам'ятовування. Не слід записувати текст лекції слово в слово за викладачем,
варто намагатися зафіксувати всі основні положення, сформульовані ним. У

процесі запису лекції доцільно робити скорочення типу: д-сть (діяльність), в-ня
(виховання), хар-р (характер) тощо (у процесі роботи кожний студент
самостійно виробляє свою методику скорочень і конспектування).