Page 106 - 6303

4. Подвійна природа книги
Точне й повне визначення поняття «книга» й досі залишається проблемою для
дискусій у світовому книгознавстві. Десятки тлумачень «книги» як терміна не є досі
загальноприйнятими, бо не змогли в короткій, місткій і переконливій формі окреслити
ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізняють від інших засобів збереження і передачі
інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в
історичному розрізі, а з іншого – її універсальними особливостями та
багатофункціональним призначенням. Складною і багатозначною є етимилогія слова
«книга» в різних мовах. Але у всіх випадках у різних народів первинним значенням для
поняття «книга» ставав або матеріал для нанесення на нього письма, або якийсь
писемний елемент, або пристрій, з допомогою якого цей елемент фіксували на
матеріалі.
Віддавна формувалась й головна функція книги як чинника збереження та
поширення в часі і просторі інформації певного змісту.
Книга – це видання у вигляді скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу
будь-якого формату в обкладинці чи оправі обсягом понад 48 сторінок. Як культурна
цінність і як матеріальний предмет книга змістовно і просторово організована. Вона
має свою внутрішню і зовнішню конструкцію, ієрархічно підпорядковані великі й малі
її складові, численні художні і шрифтові елементи, вироблені століттями її творцями
неписані закони творення. Структуру побудови книги варто розглядати саме крізь
призму двох характеристик: змістової і матеріальної.
Змістова структура книги
На основі аналізу вітчизняного і зарубіжного книгознавчого досвіду виділимо такі
структурні складові змістової частини книги:
 службова (видавнича);
 вступна;
 основна;
 заключна.
Службова частина (апарат видання) - складає передусім напрацьований
історичним досвідом і регламентований певними нормами, стандартами тієї чи іншої
країни мінімум уніфікованих інформаційних даних, які вміщуються на початкових і
прикінцевих сторінках книжкового видання з метою його ідентифікації як усередині
країни, так і за кордоном. Кількість таких сторінок залежить від характеру видання й
концепції оформлення книги. Йдеться передусім про її вихідні відомості. Сюди ж
можна віднести також зміст, подачу якого українські видавці, за прикладом
зарубіжного книговидання, останнім часом активніше переносять з кінця на початок
книги, а також колонцифри, колонтитули, що розміщуються по тексту видання.
Вступна частина – це додатковий до основної частини текст або кілька текстів,
підготовлені за ініціативою видавництва чи автора для повнішого і глибшого
сприйняття читачем пропонованного видання.
Умовно до цієї частини можна віднести такі складові змістової побудови книги:
1) передмова; 2) вступна стаття; 3) історико-біографічний нарис.
Передмова – складова вступної частини видання, яка орієнтує читача у змісті,
структурі та призначенні видання, звертає увагу на його особливості.
Розрізняють передмови за авторською належністю. Творцями їх можуть бути
автори, редактори, упорядники, перекладачі, провідні фахівці з проблематики, якій
присвячене видання, або відомі політики, діячі культури, науки, освіти. Звідси й різні
варіанти назв передмов – «Від автора», «Від редактора», «Від упорядника», «Від
видавництва», «Від перекладача».

108