Page 109 - 6303

Витрати на гонорар. Будь-який твір, який готується до виходу у світ, має свого
власника. Передусім, це автор твору або його правонаступник. У випадках, коли термін
дії авторського права вже минув, є категорія людей, які цей твір готують до друку
(упорядники, автори передмов, коментарів, приміток). Крім того, до такого видання
належить ще виготовити й художнє оформлення (обкладинка, внутрішні елементи),
чим займається художник. На все це видавцеві потрібно передбачити необхідні кошти.
Отож, ця стаття витрат складається передусім з трьох частин:
 гонорар авторові (упорядникові);
 гонорар художникові;
 гонорар перекладачеві.
Цю складову витрат раніше недооцінювали в державних видавництвах. Нині вона
є надто важливою, адже в умовах конкуренції на видавничому ринку автор потенційно
прибуткового твору має право відмовитися від підписання договору з видавцем, якщо
той запропонує недостатню суму гонорару. Так само не варто економити й при оплаті
праці художнику: економія на внутрішньому й зовнішньому художньому оформленні
негативно позначиться згодом на етапі реалізації видання. Як засвідчує практика,
частка гонорару в загальній сумі витрат сучасних українських видавництв становить
від 1,5 до 3 відсотків, тоді як у західних видавництвах – 12-15 відсотків.
Загальновидавничі витрати – це найбільш об’ємна стаття витрат, оскільки вона
містить багато складових, які не мають безпосереднього відношення до творення
конкретного видавничого продукту, але лягають відчутним тягарем на його
собівартість. Найголовніші з них: заробітна плата працівників видавництва; оплата
оренди приміщення; оплата за придбану техніку та матеріали, необхідні для
забезпеченя життєдіяльності видавництва; бюджетні відрахування; виплати
відряджень; оплата користування телефонами та іншими допоміжними технічними
засобами; поштові витрати; транспортні витрати; витрати на комунальні послуги.
Редакційні витрати у деяких видавництвах, насамперед малих, цю статтю
витрат виділяють із загальновидавничих. Йдеться про оплату праці редактора,
коректора, оператора комп’ютерного складання, верстальника. Доволі часто такі
роботи виконують за трудовими угодами. Це весь так званий дополіграфічний процес,
який закінчується виведенням оригінал-макета на плівки. Оскільки від професійного
рівня його проведення залежить якість майбутньгого видання загалом, скупитися в
оплаті за виконану роботу на цих етапах небажано.
Поліграфічні витрати містять вартість поліграфічних послуг і вартість паперу та
інших матеріалів. У вартість поліграфічних послуг входить оплата всього спектра
робіт, пов’язаних з виготовленням друкарнею накладу видання відповідно до
замовлених параметрів (спосіб друку, формат, вид оправи, спосіб фальцювання,
наявність ілюстративного матеріалу, вид тиснення, вигляд корінця тощо). Вартість
матеріалів, як, до речі, й поліграфічних послуг, залежить від того, яким слід відтворити
конкретний видавничий продукт за формою, матеріальною конструкцією, рівнем
художнього оформлення та способом поліграфічного виконання. Сюди входить ціна
паперу (на книжковий блок, на обкладинку, на форзац), ціна матеріалів для оправи
(картон, плівка, тканина), ціна інших матеріалів (на корінець, каптал, вкладку, наклейку
тощо).
Маркетингові витрати –це відносно нова стаття витрат, на збільшення якої
керівники видавництв свідомо погоджуються з об’єктивних причин. В умовах жорсткої
конкуренції серед видавців, яка дедалі загострюватиметься, виникає потреба в
пожвавленні й урізноманітненні маркетингової діяльності. Йдеться передусім про
рекламну продукцію видавництва (буклети, каталоги випущених видань, прайс-листи),
оплату рекламної площі на сторінках фахових видань.

111