Page 101 - 6303

ДОДАТОК Ж
ДО ЛЕКЦІЇ 6

1.Сутність та структура редакторського аналізу
Редакторський аналіз – виконуваний редактором прогностичний процес, ціль
якого − ретельно вивчивши пропонований до видання твір, визначити, як він буде
впливати на читача в цілому й у деталях, щоб, зіставивши цей вплив з тим, на яке має
право розраховувати видавництво виходячи з авторського задуму й суспільного,
соціально-функціонального призначення видання, оцінити придатність його до
випуску, його суспільну цінність і можливість торговельного успіху, виявити недоліки
й резерви посилення гідностей, щоб допомогти авторові зробити твір більш
досконалим.
Редакторський аналіз − найскладніший розумовий процес, і його структура
(складові частини й зв'язки між ними) є дуже складною. Редакторський аналіз протікає
в двох площинах: 1) він ділиться на частини, оскільки сам добуток складається з
багатьох елементів і частин (одиниць тексту), кожна з яких вимагає самостійного
аналізу; 2) він складається із частин тому, що одиниці тексту зазнають не однієї, а
багатьох розумових операцій, у кожної з яких є своя мета: глибоко опанувати змістом
того, про що пише автор, тобто зрозуміти текст, і усвідомити, як зрозуміє текст
потенційний читач; визначити, на що текст реально націлений і на що націлити його
бажане; встановити, якими загальними, особливими й індивідуальними рисами
характеризується добуток, який задум автора; уявити, як зміниться читач під впливом
прочитаного тексту, яким буде результат читання.
Редакторський аналіз починається із читання рукопису, яке має істотні
особливості: 1) редактор сприймає текст не як інформацію, а як реальність, увесь час
піддаючись критиці; 2) редакторське читання змушує подумки ділити текст на частини,
тому що обсяг доступно глибокого розуміння й критичного розгляду матеріалу
обмежений психологією сприйняття. Текст книги редактор ділить на глави, глави − на
розділи, розділи − на абзаци, абзаци − на окремі фрази.
Серед багатьох редакторських читань рукопису виділяються три основні:
1) ознайомлювальне;
2) рецензентське, оцінне;
3) шліфувальне, оздоблювальне читання.
1. Ознайомлювальне читання − загальне пізнавальне орієнтування у змісті і формі
тексту. Воно дозволяє зрозуміти його в цілому і при подальшому поглибленому
читанні усвідомлювати місце й роль кожної одиниці тексту в змісті всього добутку, що
редагується. Також допомагає побудувати загальну модель читача, визначити головне
функціональне призначення видання, сформулювати найважливіші особливості
добутку й автора.
2. Рецензентське читання – поглиблене усвідомлення, аналіз, оцінка й критика
текстових одиниць (від малих до найбільших ) і всього тексту в цілому по основних
принципових питаннях змісту й форми редагованого добутку.
3. Шліфувальне читання − аналіз та оцінка схваленого, визнаного придатним і до
видання добутку, пошук засобів усунення причин приватних недосконалостей,
використання цих засобів і контроль над їхнім впливом на текст.

103