Page 18 - 6300

 обов’язкова наявність передавального об’єкта, що може мати

матеріальну форму (книга, мова, жест, милостиня, подарунок тощо) або

не мати її. Наприклад, передавач може несвідомо подіяти на

одержувача, викликаючи довір’я, симпатію, антипатію, любов і т. д..

Вироджена форма комунікації – спілкування людини із собою

(внутрішня мова, роздуми, спогади і т. д.);

 комунікації властива цілеспрямованість, або функціональність, тому

марення не є комунікаційним актом.

Цілеспрямованість здійснюється у трьох формах:

 переміщення матеріального об’єкта із пункту А в пункт Б – в цьому

полягає мета транспортної або енергетичної комунікації;

 мета взаємодіючих суб’єктів полягає не в обміні матеріальними

предметами, а в повідомленні один одному смислів, котрі володіють

ідеальною природою (знаки, символи, тексти);

 елементарна схема комунікації придатна для генетичного зв’язку “діти –

батьки” (передача образу від покоління до покоління, сама дитина не є

частинкою своїх батьків, а їх подібністю).

Виходячи з наведеного вище формулюють таке визначення: комунікація є

опосередкована й цілеспрямована взаємодія двох суб’єктів. Ця взаємодія може

передаватись через рух матеріальних об’єктів в тривимірному геометричному

просторі і астрономічному часі або рух ідеальних об’єктів (смислів, образів) в

багатовимірних віртуальних просторах і часі.

1.4 Типізація комунікації

Розрізняють три багатовимірних хронотопи (хронотоп – просторово-часові

координати):

 генетичний хронотоп, де проходить рух біологічних образів і

генетичних програм в біологічному часі і просторі;