Page 15 - 6300

а також утворена різними прикладними вченнями від документалістики і
журналістики до реклами і паблік рилейшнз.

Отже, в процесі антропогенезу комунікаційна діяльність була
вирішальною передумовою і ґрунтом для утворення людської свідомості і

мови. Проблема спілкування й комунікації здавна цікавила вчених, адже
поняття відноситься до числа багатозначних і багатоаспектних тем.

Проте спілкування не є тотожним комунікації. Існують розбіжності в

тлумаченні термінів «комунікація» і «спілкування». В. Ільганаєва, М. Каган,

В. Крисько, А. Петровський, та інші науковці вважають, що їх необхідно

розмежовувати. М. Каган, наприклад, визначає поняття «спілкування» як

міжсуб'єктну взаємодію, під час якої діяльність суб'єкта спрямовано до іншої

людини як до активної унікальної істоти, а не пасивного об'єкта своєї

активності. Термін «комунікація», на його думку, означає суто інформаційний

процес передачі повідомлень, під час якого суб'єкт впливає на іншу людину

як на об'єкт її активності. В. Петровський підкреслює переважно

інструментальний характер комунікації, а сутність спілкування вбачає у

створенні спільного смислу, що потребує «досягнення взаємної ідеальної

представленості взаємодіючих сторін». В. Крисько поняття «комунікація»

розглядає як «зв'язок, під час якого здійснюється обмін інформацією між

системами в живій і неживій природі», а поняття «спілкування» — як

«складний багатоплановий процес становлення та розвитку контактів і

зв'язків між людьми, що зумовлюються потребами спільної діяльності і

передбачають обмін інформацією і вироблення єдиної стратегії взаємодії».

Спільним у цих поняттях науковець вважає наявність стосунків між

індивідами, які є активними суб'єктами, зацікавленими в налагодженні

спільної діяльності; можливість взаємного впливу в процесі обміну

інформацією; необхідність єдиної або подібної системи кодування та

декодування; ймовірність виникнення комунікативних бар'єрів і значення

зворотного зв'язку в їх усуненні. З урахуванням того, що поняття