Page 14 - 6300

В Європі і США в післявоєнні роки стали розповсюджуватися служби
документації, котрі займалися обслуговуванням бізнесу, медицини, політики,

виробництва, тобто спеціальною комунікаційною діяльністю, котра вийшла за
межі традиційної бібліотечно-бібліографічної сфери. У 1937 р. була створена

Міжнародна Федерація інформації і документації. Документаційна практика
стала предметом документаційної науки, пізніше отримавши назву

документалістика.

В 30-ті роки у зв’язку з поширенням кіно, радіомовлення, масових

ілюстрованих видань, коміксів і дешевих «покет-бук» філософи-культурологи

захвилювалися такою масовою культурою, яка свідчила про примітивність

духовних потреб народних мас.

Досвід маніпуляції масовою свідомістю в тоталітарних державах показав

могутність і шкідливість засобів масової комунікації, які можуть подіяти на

людські маси, ніби шприц який робить підшкірне влиття мільйонам людей

одночасно. Стало зрозуміло, що комунікація – це не загальнодоступне благо, а

взаємогостра зброя, яка потребує обережного й обдуманого поводження з нею.

Після Другої світової війни розвинуті країни зіткнулися з інформаційною

кризою, викликаною протиріччям між накопиченими людством знаннями й

можливостями їх сприйняття окремими людьми. Вчені стали заявляти, що

зроблені відкриття, опубліковані і поховані в надрах бібліотек, звідки їх

неможливо добути. Стали створюватись інформаційні служби, а з 1966 р.

розвивається наука інформатика. Проте її завданням було вдосконалювати

тільки наукову комунікацію, а інші комунікаційні системи (масова,

економічна, політична, естетична та ін.) залишались у стороні. Але значення

масової комунікації не тільки не зменшилось, а, навпаки, завдяки радіо,

телебаченню, персональним комп’ютерам постійно зростає.

Оцінюючи досягнення ХХ ст. у галузі вивчення соціальних комунікацій,

можна сказати, що комунікаційна проблематика стала основною частиною

функціонування суспільних наук – соціології, психології, соціальної філософії,