Page 23 - 6300

 пізнавальну – розповсюдження (комунікантом) або одержання

(реципієнтом) нових знань і вмінь;

 спонукальну – стимулювати інших людей до будь - яких дій або

одержувати потрібні стимули;

 експресивну – вираження або придбання визначених переживань, емоцій.

Для досягнення цієї мети зміст комунікаційних повідомлень повинен

включати: знання і вміння (комунікант дещо знає та вміє і може поділитися цим

досвідом з іншими людьми); стимули (вольові дії, що спонукають до

активності); емоції (комуніканту важливо емоційно «розрядитися», одержати

співчуття, а реципієнт шукає позитивних емоцій і душевного комфорту).

Соціальну комунікацію класифікують за низкою ознак на безліч

різновидів. У соціології комунікації, СК, наприклад, розрізняються за

спрямованістю – вертикальні і горизонтальні; за видом відправника –

формальні, неформальні, чутки; за способом кодування повідомлень

інформації – вербальні, невербальні, документовані, за допомогою технічних

засобів; за типом одержувача – зовнішні і внутрішні, всередині організації.

Виділяють: внутрішньоособистісну, міжособистісну, групову

(внутрішньогрупові або міжгрупову), організаційну (внутрішньоорганізаційну,

міжорганізаційну або поза межами організації), масову (за ступенем

репрезентативності аудиторії); усну і письмову (за формою передачі

інформації); аудіо, візуальну, аудіовізуальну (за каналом передачі і сприйняття

інформації); тактильну (особливий канал, який виконує спеціалізовану

функцію: служить способом комунікації для людей, які мають захворювання

очей або через ситуативні обставини спілкування); природні, штучні і

природньо - штучні комунікаційні системи (за характером елементів і функцій).

Такі комунікації відбуваються в різних сферах (культурно - духовній, науковій,

виробничій, рекреаційній, навчальній), між людьми різного віку, статі, які

належать до різних народів, націй, ентосів, рас (геронтокомунікації, гендерні,

національно - етнічні, міжрасові комунікації), між різними категоріями