Page 20 - 6300

такий закон комунікації: повідомлення смислових комунікацій завжди мають
ідеальний (духовний) зміст, і, як правило, не завжди – матеріальну, чуттєво

форму, яку сприймають.
Соціальна комунікація нерозривно пов’язана з генетичною і

психологічною смисловими комунікаціями, котрі є необхідними
передумовами, і разом з тим вона визначеним чином діє на становлення і

формування останніх. Дійсно, генетично наслідувані органи мислення і мови

ніколи б не виникли, якщо б вони не були потрібні соціально - комунікаційній

практиці, а психологічний розвиток дитини залежить від перебування її в

соціальному середовищі і спілкування з іншими людьми.

1.5 Загальне поняття соціальної комунікації

Отже, спілкування або комунікація – необхідна умова функціонування

суспільства. Але в суспільстві комунікація організована у визначеному

порядку. Тому соціальна комунікація – це інституалізована, тобто

організаційно оформлена форма людського спілкування. Соціальна комунікація

(далі – СК) є найбільш дослідженим видом комунікації. У процесі СК

повідомлення передається між людьми, тобто між суб’єктами.

Термін «соціальна комунікація», як не дивно, мало поширений у

сучасних гуманітарних науках. Незважаючи на те, що він визначений у

профільних словниках та енциклопедіях, переважна більшість дослідників

частіше користується іншими досить різноманітними назвами, які не так точно

відображають суть цього явища. Як правило, специфіку соціальних

комунікацій визначають просто як «комунікації», іноді як «масові

комунікації». У першому випадку визначення є занадто загальним і не точно

відображає особливості цих процесів, наприклад, як виробнича, транспортна

комунікації, які є частиною продуктивних сил суспільства. Але це тільки

технічні системи, частина механізму виробництва. Соціальна комунікація – тип

взаємодії всередині суспільства, спрямованого на підтримання нею стійкості.