Page 22 - 6294

21

документі, полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої
самореалізації кожного громадянина України, вихованні людей, здатних

ефективно працювати і навчатися впродовж життя, оберігати й
примножувати цінності національної культури та громадянського

суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну,
соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та

світової спільноти [4].

Особливо великого значення для напрацювання законодавчої бази

діяльності вищої школи набув прийнятий Верховною Радою перший в історії

української державності Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014

року. В його основу ліг проект закону «Про вищу освіту» № 1187-2,

який розробляла та вдосконалювала громадськість, освітяни та науковці з

лютого 2012 року. 28 вересня 2017 року набрала чинності нова версія Закону

«Про вищу освіту».

Закон скасував попередній закон «Про вищу освіту», що діяв з 2002

року. Закон України «Про вищу освіту» складається з 14 розділів, 79-ти

статей та прикінцевого положення. У преамбулі до Закону йдеться про те, що

цей Закон установлює основні правові, організаційні, фінансові засади

функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення

співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на

принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою

та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського

капіталу для високо- технологічного та інноваційного розвитку країни,

самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та

держави у кваліфікованих фахівцях. Він законодавчо закріпив основні

положення державної політики в освіті: встановив правові, фінансові,

організаційні та інші засади функціонування системи вищої освіти, зокрема

визначив її структуру, систему стандартів у цій галузі, структуру управління

на всіх рівнях, мету і головні завдання вищого навчального закладу як

основної ланки галузі, засади його функціонування при організації