Page 21 - 6294

20

України [1]. Як вже зазначалося, правове регулювання здійснюється
відповідними нормами права, які умовно можна поділити на такі групи:

– перша група норм – визначають цілі, зміст та інші просторові і часові
параметри правового регулювання вищої освіти;

– друга група – регламентують організацію управління освітою, види,
структуру органів виконавчої влади, які діють в сфері вищої освіти та їх

правовий статус;

– третя група – визначають порядок функціонування освітянської галузі,

її кадрове, матеріально-технічне, фінансове забезпечення тощо.

У п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами

України визначаються «засади регулювання освіти». На виконання цієї

норми Основного Закону в Україні прийнято ряд відповідних нормативно-

правових актів – Закони України «Про вищу освіту» [3], «Про наукову і

науково-технічну діяльність» [4]. Законодавчу базу вищої освіти також

складають Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.) [5],

Національна доктрина розвитку освіти [6], Національна стратегія розвитку

освіти в Україні на період до 2021 р. [7] та інші профільні Постанови

Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови та

Розпорядження Кабінету Міністрів України тощо.

Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних

відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової,

загальнокультурної підготовки громадян України Згідно з Конституцією

України [2] право на освіту (стаття 53) – це одне з основних, соціальних і

культурних прав громадян. Це право має кожен громадянин незалежно від

соціального походження, національності, політичних, релігійних та інших

переконань, статі, майнового стану та інших ознак. 17 квітня 2002 року

Указом Президента України було затверджено Національну доктрину

розвитку освіти [4], яка визначає систему концептуальних ідей та поглядів на

стратегію й основні напрямки розвитку освіти в першій чверті ХХІ століття.

Мета державної політики щодо розвитку освіти, як зазначається в цьому