Page 21 - 6292

каменю, і по залізу, і по дереву. Він визначав управління як науку
про спільне харчування людей і вважав, що воно повинне
базуватися на всезагальних розумних законах.
Сократ розглядав управління як особливу сферу людської

діяльності, головною метою якої є поставити потрібну людину на
потрібне місце і добитися виконання поставлених перед ним
завдань.

Перехідним етапом від рабовласницького до
феодального способу управління справедливо можна вважати
суспільний устрій, який існував у вікінгів у кінці першого
тисячоліття нашої ери. Нижчою верствою суспільства у

стародавніх скандинавів були раби, або серви. Вони виконували
найбруднішу роботу на фермах своїх господарів.
На наступній сходинці суспільної ієрархії знаходилися

карли, або вільні селяни, які наймалися на роботу до
землевласників або інших господарів, а іноді володіли власними
клаптиками землі. До цього ж класу належали ремісники,

рибалки, кораблебудівники, дрібні торгівці і наймані солдати.
Власники великих угідь належали до верхівки суспільства.
Їх називали ярлами, або князями. Найамбітніші з цих вождів

мріяли про королівську корону. Добитися успіху вони могли або
зібравши достатню кількість срібла, або навербувавши військо
для розширення сфери свого впливу.
Періодично землевласники всіх категорій збиралися на

місцеві асамблеї. Тут обирали місцевих вождів, приймали закони
й постанови, які стосувалися власності, крадіжок овець або
кровної помсти.

Більш досконалу форму суспільного устрою можна
спостерігати в середньовічних європейських державах.
Місце рабів тут займають кріпацькі селяни, які, як правило,
мали у користуванні власні ділянки землі. Та й сама структура

державного управління жорсткіше регламентована і
централізована.
У цілому в епоху Середньовіччя теорія управління

розвивалася слабо. В основному це зводилося до обміну досвідом
між правителями, релігійними діячами і воєначальниками.
Істотний внесок у розвиток управлінської думки вніс

видатний італійський державний і політичний діяч кінця XV –
початку XVI ст. Ніколо Макіавеллі. У своїх дослідженнях він

21