Page 19 - 6292

Відповідно до соціального підходу в історії розвитку
управління можна виділяють чотири основні етапи:
1) первіснообщинний;
2) рабовласницький;

3) феодальний;
4) капіталістичний.
Не слід плутати виникнення управління з виникненням

організації, хоча ці два поняття нерозривно пов'язані.
Організація – більш давній феномен, ніж управління, і, по
суті, є основою останнього.
Дуже часто наводять приклад, за яким у первісному

суспільстві виникла необхідність перемістити, підняти або
зрушити з одного місця на інше який-небудь важкий предмет,
який одна людина не в змозі. Скажімо, камінь, колоду або тушу

убитої тварини. Дві первісні людини беруться за виконання цього
нескладного завдання.
З чим ми маємо справу в цьому випадку? Зрозуміло, з

проявом простого виду організації. Чи можна в цьому випадку
вести мову про управління? Навряд.
Адже обидві людини, котрі виконують дану роботу, добре

знають її кінцеву мету (допровадити предмет у пункт
призначення) і спосіб її досягнення (синхронно підняти і
перенести цей предмет з одного місця на інше). Крім того, ці
люди знаходяться в безпосередній близькості одна від одної, і

кожна з них без сторонньої допомоги може цілком адекватно і
своєчасно оцінювати роботу напарниці, координуючи з нею свої
власні дії.

Таким чином, можна стверджувати, що в даному прикладі
відсутня об'єктивна необхідність у тому, щоб один з виконавців
або хто-небудь навіть третій брав на себе функції управління.
Необхідність в управлінні з'являється тільки тоді, коли

особи, що безпосередньо виконують роботу, через які-небудь
об'єктивні причини не в змозі самостійно координувати свої
дії. Такими причинами можуть бути дуже складна кінцева мета

(наприклад, будівництво крупної споруди), неможливість
працівників самостійно контролювати і оцінювати дії один
одного (унаслідок їх значної віддаленості або великого числа)

і т. п.

19