Page 134 - 6292

Неформальні комунікації виникають спонтанно. Вони не
санкціоновані менеджментом, підтримують формальні
комунікації, заповнюють розриви у формальних комунікаціях і
переслідують такі цілі:

– задоволення потреб працівників організації в соціальній
взаємодії;
– покращення результатів діяльності організації шляхом

створення альтернативних, більш ефективних каналів обміну
інформацією.
За характером спрямованості розрізняють три типи
організаційних комунікацій:

– міжрівневі (вертикальні) комунікації;
– горизонтальні або бокові комунікації;
– діагональні комунікації.

У межах міжрівневих (вертикальних) комунікаціях
розрізняють: низхідні й висхідні.
Низхідні комунікації – це передача інформації з вищих

рівнів управління на нижчі. Їх мета – спрямування, координація
й оцінка діяльності підлеглих. За допомогою низхідних
комунікацій підлеглим передається інформація про поточні

завдання, рекомендовані процедури, прийняття рішень тощо.
Висхідні комунікації – це передача інформації з нижчих
рівнів управління на вищі. Метою таких комунікацій є
отримання керівниками інформації про стан справ на нижчих

рівнях управління, а саме: про поточні проблеми працівників, хід
виконання завдань тощо. Обмін інформацією по висхідній
здійснюється у формі звітів, пропозицій, пояснювальних записок

тощо. Висхідні комунікації мають тенденцію до більшого
викривлення інформації проти низхідних.
Горизонтальні комунікації мають місце між членами однієї
групи або працівниками одного рівня. Їх мета – прискорення й

полегшення обміну інформацією в організації, координація й
інтеграція різних функції. Горизонтальні комунікації можуть
бути як формальними, так і неформальними.

Діагональні комунікації – це комунікації, які сполучають
функції і рівні управління організації, проходять крізь них. Вони
важливі, якщо члени організації не можуть здійснювати

ефективний обмін інформацією іншими каналами.

134