Page 115 - 6292

престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на
прийняття того чи іншого рішення.
У теорії управління виділяють три основні моделі
прийняття рішень (табл. 3.2):

1) класична модель;
2) поведінкова модель;
3) ірраціональна модель.

Класична модель спирається на поняття “раціональності”
у прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає
рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати
чітку мету, усі її дії у процесі прийняття рішень спрямовані на

вибір найкращої альтернативи.
Основні характеристики класичної моделі – особа, яка
приймає рішення:

– має чітку мету прийняття рішення;
– має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;
– має повну інформацію щодо можливих альтернатив і їх

наслідків ;
– має раціональну систему упорядкування переваг за
ступенем їх важливості;

– завжди має на меті максимізацію результату діяльності
організації.
Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття
рішення повинні бути достатньо визначеними.

Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають
численні обмежуючі та суб’єктивні фактори. Сукупність таких
факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова

модель.
Характеристики поведінкової моделі (особа, яка приймає
рішення):
– не має повної інформації щодо ситуації прийняття

рішення;
– не має повної інформації щодо всіх можливих
альтернатив;

– не здатна (не схильна) передбачити наслідки можливих
альтернатив.
Враховуючи ці характеристики Г. Саймон сформулював два

ключових поняття поведінкової моделі:

115