Page 12 - 6283

було чіткого розмежування сфер діяльності процесів виховання й навчання;
неможливість цілісної розробки наукових основ педагогіки у контексті рівня

розвитку науки того часу;
ІІІ етап, системний, триває з початку ХХ століття і характеризується

високим рівнем узагальнення, систематизації та структурування педагогічних
емпіричних знань, одержаних у результаті проведення численних педагогічних

експериментів; подальшим розвитком категорійного апарату науки; створенням

цілісних науково обґрунтованих систем організації навчально-виховного

процесу; становленням педагогіки як наукової системи.

Протягом багатьох віків процес виховання існував як природний для

людського життя й не був предметом спеціального вивчення. Діти засвоювали

виробничий і моральний досвід у процесі спільної трудової діяльності і

повсякденного спілкування з дорослими. Не було ні спеціальних виховних

закладів, ні осіб, які б спеціально займалися педагогічною діяльністю і

професією яких було б виховання.

У часи Давнього Світу багато хто з суспільних діячів розумів виняткову

роль виховання як у розвитку суспільства, так і в житті кожної людини. Так, за

законами афінського правителя Солона (640-559 рр. до н.е.) батько повинен був

подбати про спеціальне навчання своїх синів будь-якому ремеслу. Якщо ж він

цього не зробив, то синові дозволялося не годувати батька на старість.

З розвитком виробництва й накопиченням певної бази знань все

важливішою ставала потреба у спеціальній підготовці підростаючого покоління

до життя. Настали часи, коли освіта почала відігравати досить значну роль у

житті людей. Було помічено, що суспільство розвивається стрімкіше або

повільніше залежно від того, як у ньому організовано виховання молоді.

З’явилася потреба в узагальненні досвіду виховання, у створенні спеціальних

навчально-виховних закладів, у підготовці професійних вихователів. У

розвинених країнах Давнього Світу були розпочаті спроби узагальнення

досвіду виховання, виділення теоретичних основ цього процесу. Всі знання

того періоду про природу, людину, суспільство акумулювалися у філософії.

12