Page 81 - 6225

Термін категорія роду застосовують переважно до
індоєвропейських і семітських мов, оскільки в них ця
категорія якоюсь мірою ґрунтується на статевих відмінностях.
Стосовно інших мов вживають термін категорія класу.
Категорія роду має формальний характер (виконує
формальні функції). Лише в частині іменників відображені
справжні статеві відмінності (в назвах людей і деяких тварин).
Відмінності статі, істоти/неістоти, особи/неособи відступають
на другий план, перетворюючись на ознаки належності
іменників до певних класів (див.: укр. дівча, нім. das Mädchen
позначають жіночу стать, але належать до середнього роду).
Формальний характер категорії роду виявляється також
у тому, що вона охоплює й такі частини мови, як прикметник,
числівник, займенник, деякі форми дієслова, що зумовлено
необхідністю узгодження слів у роді. Для узгодження з
іменником означувальне слово повинно мати форми всіх
наявних у мові родів (класів). Рід для нього є не
класифікаційною (що характерно для іменника), а
словозмінною категорією: нім. ein schöner Garten «гарний
сад», eine schöne Blume «гарна квітка», ein schönes Mädchen
«гарне дівча»).
У мовах, які мають категорію роду, співвідносну з
ознаками статі, виділяють два (чоловічий і жіночий) або три
роди (чоловічий, жіночий і середній; останній ще називають
нейтральним, або ніяким).
Відсутність чітких формальних показників роду в
іменниках зумовило утворення проміжного класу слів —
спільного роду (див. укр. сирота, бідолаха, нероба, які
позначають осіб чоловічої та жіночої статі). Вони мають
двояке узгодження залежно від статі особи, до якої вони
відносяться (нещасний / нещасна сирота, такий/така
непосида).
Категорія роду наявна не в усіх мовах. Вона характерна
для більшості індоєвропейських і семітських мов; цілком
відсутня в аглютинативних мовах — тюркських,
монгольських, фіно-угорських і японській. Різний ступінь
збереження категорії роду в індоєвропейських мовах
перебуває у прямій залежності від стійкості синтетизму. У

81