Page 41 - 6215

Законодавчою основою сучасної німецької освіти є
Федеративний закон про вищу освіту та закони про вищу
освіту окремих земель. Згідно з цими законами завдання
вищої школи полягає у подальшому розвитку наук і мистецтва
та підготовці студентів до професійної діяльності в цих
галузях. З метою вирівнювання шансів у Федеральному Законі
про підтримку освіти окреслено коло осіб, які претендують на
державну стипендію. Спільною ознакою всіх вищих шкіл зі
статусом університету, в яких навчається 1,5 млн студентів, є
традиційне право надавати академічні ступені. Цієї
можливості позбавлені, як правило, випускники спеціальних
ВНЗ, що посідають друге за значенням місце після
університетів у системі академічної освіти. Навчання в них є
зорієнтованим на практичну професійну підготовку, а
тривалість його менша.
Загалом ВНЗ у Німеччині поділяються на: університети
загального профілю (Universitäten) та технічні (Technische
Universitäten), вищі технічні школи (Technische Hochschulen)
та спеціальні (Fachhochschulen), гуманітарні вищі
навчальні заклади. Останні, в свою чергу, поділяються на
коледжі мистецтв (Musikhochschulen, Киnsthochschulen),
педагогічні – ВНЗ – (Pеdagogischen Hochschulen), ВНЗ" з
підготовки державних службовців (Verwaltungs-
fachhochschulen) і священиків (Kirchlischen Hochschulen). У
землях Гессен і Північна Рейн-Вестфалія є ВНЗ, що
поєднують під одним дахом класичні університетські
програми та більш короткі, спеціалізовані. Існує також
винятково німецький тип вишу – професійна академія
(Berufsakademie), куди приймають тільки співробітників
певних німецьких фірм.
Зазначимо, що основною властивістю всіх ВНЗ
Німеччини є максимальна увага до індивідуальності студента,
його запитів та інтересів.

42