Page 130 - 6202

Дослідження дискурсу (тексту) разом із усіма можливими
обставинами його творення: часом, простором, психічним і
психологічним станом учасників спілкування, культурним
середовищем, соціально-історичними і політичними умовами,
особливостями технічних засобів його розповсюдження тощо
актуалізує поняття культура та фонові знання.
Культура (лат. cultura — обробка і як результат — освіта,
озвиток) у широкому сенсі слова визначається як сукупність
матеріальних і духовних цінностей, створених людською спільнотою,

які характеризують певний рівень розвитку суспільства. Розрізняють
матеріальну і духовну культуру. У вузькому сенсі — рівень
духовного життя людей. Певною мірою культура — інтерпретаційна
модель світу людини, соціалізованої в певних умовах. Культуру
визначають також як цілісний історичний феномен, локальна
цивілізація, яка виникла на грунті територіальної, етнічної, мовної,
політичної, економічної та психологічної спільності.
Фонові знання розуміють як «загальні для учасників
комунікативного акту знання», тобто це та спільна для комунікантів
інформація, яка забезпечує взаєморозуміння при спілкуванні.
За своєю структурою та природою фонові знання неоднорідні.
За ступенем їхньої поширеності можна виділити чотири різновиди:
загальнолюдські, регіональні, країнознавчі та соціально-групові
(тобто властиві певним соціальним групам людей, наприклад,
лікарям, педагогам, інженерам тощо).
Країнознавчі фонові знання – це «ті відомості, якими володіють
усі члени певної етнічної або мовної спільноти». Такі знання –
частина національної культури, результат історичного розвитку даної

етнічної або національної спільноти. Вони «утворюють частину того,
що соціологи називають масовою культурою, тобто, вони являють
собою відомості, безумовно, відомі всім членам національної
спільноти».
Фонові знання як елемент масової культури поділяються на
актуальні фонові знання і фонові знання культурної спадщини. Серед
країнознавчих фонових знань виділяється також та їх частина, яка має
властивість загальної (для певної етнічної групи або національності)
поширеності й називається зваженими фоновими знаннями. Саме
зважені країнознавчі фонові знання мають особливе значення в
процесі викладання іноземних мов, оскільки є джерелом відбору та
необхідної мінімізації країнознавчого матеріалу для цілей навчання.
Нарешті, автори розрізняють макрофон, як сукупність
країнознавчих фонових знань даної мовної спільності, і мініфон –
«обсяг фонових знань, котрий викладач моделює в навчальній
аудиторії для рецепції певного художнього твору». «Країнознавчі

123