Page 132 - 6202

Відомий науковець А. Федоров розглядає фонові знання як
соціокультурну інформацію, що відображає реальний комунікативний
фон певного народу або картину життя певної країни. На його думку,
поширення фонових знань відбувається саме через переклад, який
вимагає знання певної соціокультурної інформації, що дозволяє
зрозуміти глибинний зміст оригіналу і відтворити його без смислових
втрат та помилок. Фонові знання – «це загальні відомості певної
галузі, до якої належить текст перекладу, також це інформація про
певну галузь знань, яка дозволяє вірно в ній орієнтуватися».

Як зазначає В. Коміссаров, фонова інформація – це
соціокультурні знання, характерні лише для певної нації або
національності, засвоєні масою їх представників та відбиті у картині
світу певної національної спільноти.
Ілюструє проблему фонових знань на прикладі фразеологізмів і
О. Чередниченко та підкреслює, що у фразеологічному словнику
будь-якої мови тісно поєднується інтернаціональне та національне.
Якщо перше зумовлене спільністю людського мислення, а також
взаємодією і взаємозбагаченням мов і культур, то друге відтворює
соціально-культурну самобутність мовного колективу, викликану
умовами його життя та особливостями історичного розвитку. Саме це
дає підставу стверджувати, що на шкалі неперекладності або
важкоперекладності фразеологізми, або фразеологічні одиниці,
посідають чи не найперше місце.
Національна за змістом образна фразеологія є важливим
джерелом колективних фонових знань носіїв мови. Передумовою
виникнення образного мислення мовознавець Ш. Балі вважав
властивість людського розуму уподібнювати абстрактні поняття

предметам чуттєвого світу з метою їх пізнання [2]. Різноманітність
самого чуттєвого (або матеріального) світу і незбіг уявлень про нього
в різних етносів породжують специфіку образних асоціацій, що
виникають на основі реально існуючих предметів і закріплюються в
мові окремої спільноти. Ця специфіка яскравіше виражена в далеких в
етнолінгвістичному відношенні народів, у споріднених етносів вона
може бути майже непомітною.
Необхідність глибокого вивчення асоціативних реалій
зумовлена тим, що вони органічно входять у фонові (країнознавчі)
знання, які є частиною національної культури, результатом
історичного розвитку даної етнічної або державної спільноти.
Характерної рисою фонового знання є його сталість, «обов’язковість»
його асоціацій у всіх членів колективу з певним предметом чи темою.
Фонові знання слугують показником належності людини до окремої
національно-культурної спільноти, а також до певного географічного
середовища.

125