Page 113 - 6181

основі чіткого розподілу ролей, витримка, терпимість, співчуття й
співпереживання у між особистісних відносинах.
У спілкуванні з особами свого кола (в референтній групі, сім’ї, з
колегами і друзями) розмовляють швидко, обриваючи кінцівки фраз,

слів, насичуючи мову жаргонізмами. В офіційній обстановці їх мова
стримана, дещо формалізована стереотипними фразами, артикуляція
є чіткою і виразною, міміка й жести — мінімальними. Вербальна й

невербальна поведінка китайців має, як правило, етикетний характер.
Тому, готуючись до переговорів з китайськими партнерами, потрібно
враховувати загальновизнані в їх етнічному утворенні особливості
мовного етикету. Для китайців важливо, щоб їх спілкування

відповідало таким основним вимогам: тема розмови має бути
цікавою, адекватною часу і реальній комунікативній обстановці,
містити якомога більше тотожних і менше суперечливих моментів.

Комунікативна поведінка китайців зумовлена своєрідністю етнічної
психології, її характеризують яскраво виражена церемонність,
стриманість, приховування справжніх намірів, статечність,

поважність, схильність до захоплення “штампами ввічливості”. Ця
специфіка виявляється і на переговорах. Для них важливе дотримання
процедурно-смислових етапів, зокрема попереднє уточнення позицій,

їх обговорення, підбиття підсумків. На попередньому етапі китайці
звертають особливу увагу на зовнішній вигляд, манеру поведінки
партнерів, виокремлюють людей з більш високим статусом і тих, що
симпатизують їм. Саме завдяки цим людям вони намагаються

впливати на позицію протилежної сторони. Особливістю китайських
делегацій є велика кількість експертів.
У процесі переговорів китайці не поспішають відкривати свою

позицію, охоче вислуховують протилежну сторону і тільки після
того, як оцінять її можливості, розкривають свої інтереси та
аргументи. При цьому вони вміло використовують у власних цілях
помилки партнерів. Спосіб мислення китайців на переговорах є

практичним, позбавленим непотрібних ускладнень. Вони надають
перевагу простим інтелектуальним конструкціям, рідко користуються
абстрактними принципами. Часто вдаються до надбань народної

мудрості (“Не забувай минулого, воно — вчитель майбутнього”,
“Прийшло щастя — будь пильним, прийшло горе — будь стійким”,
“Тому, хто не відчув гіркоти життя, ніколи не оцінити насолоди від

нього”).

113