Page 18 - 6129

описував правила і способи проставлення відбитків, вони стали повсюдними. Згідно
із цим документом передбачалося кримінальне покарання за фальшиві відбитки.
Закон про реєстрацію товарних знаків Російської імперії вступив в силу у 1896 р..
Він регламентував, які назви, обриси, малюнки, емблеми, орнаменти, букви і цифри
можуть бути зареєстровані в якості торгової марки. В ті роки правом видачі
захисних свідоцтв на товарні знаки володів Департамент торгівлі і мануфактур.
Після Жовтневої революції також з’являлися законодавчі акти, які регламентували
використання товарних знаків. Серед них можна назвати Декрет Раднаркому від 5
серпня 1918 р. „Про податок на товарні знаки”, Постанову ВСНХ 1919 р. „Про
товарні знаки державних підприємств”, Декрет Раднаркому від 10 листопада 1922 р.
„Про товарні знаки” та ін.. Першим товарним знаком, зареєстрованим радянським
підприємством, став „Нарзан” (1923 р.) – марка мінеральної води, історія якої
почалася у 1864 р..
13 серпня 1875 р. в Англії був опублікований Акт про реєстрацію торгових
марок, який вступав у силу з нового, 1876 р.. Першим у світі зареєстрованим
товарним знаком став червоний трикутник – символ, який використовується з 1855
р. для позначення елю „Bass”. Через шість років після цієї події художник Едуард
Мане (Edouard Manet) зобразив дві пляшки пива з червоним трикутником на своїй
відомій картині „Bar at Folies-Bergere” (рис. 1.6). Звичайно, це було зроблено не з
метою реклами (небагато людей могло побачити цю картину); справа в тому, що
пиво „Bass” було настільки поширеним в Англії та Франції, що його можна було
купити практично в будь-якому шинку чи трактирі.

Рис. 1.6. Пляшка пива „Bass” на картині Едуарда Мане „Бар у Фолі-
Бержер”, 1881-1882 рр.
В компанії „Bass & Co.” зберігається понад 2000 матеріалів про спроби
недобросовісних конкурентів підробити торгову марку „Bass”.
У 1878 р. Джеймс Норіс Гембл (James Norris Gamble), дипломований хімік і син
одного із засновників компанії „Procter & Gamblе” оголосив, що після багаторічних
досліджень компанія створила недороге мило, яке повністю задовольняє гігієнічні
потреби людини. Це було ніжне біле мило, яке чудово пінилося і змивало бруд,
дезінфікувало і, до того ж, не тонуло у воді. Джеймс Гембл назвав його „Біле мило”.
Проте Харлей Проктер (Harley Procter) наполягав на тому, що нове мило гідне
оригінальної назви, щоб його запам’ятали покупці. Згодом мило було назване „Ivory
soap” (слова „ivory palaces” із Псалму (XLIV:8), які підказали майбутню назву мила,

17