Page 15 - 6129

домашній худобі, щоб позначити свою власність. Таврування худоби існувало в
Древньому Єгипті ще у ХХІ ст. до нашої ери. Там його застосовували, щоб
позначити биків, які належали храму (рис.1.1). З того часу практика використання
тавра для позначення власника поширилася в багатьох країнах Європи.

Рис. 1.1. Один із перших символів, які використовувалися для таврування
худоби в Древньому Єгипті, ХХІ ст. до н.е.

До Північної Америки традиція таврування худоби була завезена в ХVI ст.
іспанськими конкістадорами на чолі з Ернаном Кортесом. Перший американський
закон, який стосувався таврування, вийшов у 1644 р. в штаті Коннектикут. Згідно із
цим документом всі власники худоби були змушені зареєструвати тавро і позначити
ним свою худобу віком понад 6 місяців. За невиконання закону стягувався штраф у
розмірі 5 шилінгів за кожну нетавровану тварину.
У 1855 р. техаський юрист Самуель Маверик (Samuel A. Maverick) одержав в
якості оплати своїх послуг 400 голів худоби. Він не позначив тварин, відправивши
їх до свого загону. Коли через 11 років Маверик вирішив продати стадо, він виявив,
що воно відчутно зменшилося, оскільки було привласнене і позначене його
сусідами. З того часу слово “maverick” в англійській мові означає „ніякий”, „нічий”.
Зі стародавніх часів і до середини ХІХ ст. існувала практика таврування рабів,
злочинців і дезертирів. У Стародавньому Римі таку позначку називали „stigma”, її
робили розпеченим залізом із наступним втиранням барвника. Спійманих рабів
таврували повторно буквою “F” (від латинського слова „fugitivus” – „той, що втік”).
Часто тавром злочинця була буква, яка означала вид злочину. Наприклад, в
Середньовічній Англії обманщики мали на чолі букву R, богохульники – В,
дезертири – D; злодії носили букву Т на великому пальці лівої руки, убивці – М,
бродяги – V на грудях, а буква Н означала „єретик”. Таку позначку неможливо було
стерти, її можна було лише злегка замаскувати. Тому якщо злочинець був
таврований через помилку правосуддя чи помилковий донос, поряд з існуючим
ставили ще одне тавро, яке означало відсутність вини – „С”, від латинського слова
„calumnia” – наклеп.
Ранній розвиток торгівлі вимагав досліджень ринку з метою визначення потреб
споживачів і діяльності конкурентів. Це означало, що споживачі ставали
розбірливішими і висували нові вимоги до майстерності виробника. Ранні марки
виробника в основному були пов’язані із типом товару: марка м’ясника, торговця
прянощами, ремісника. Часто ці марки містили дещо більше інформації, ніж проста
візуальна презентація свого товару. Вони стали першими брендовими марками –
зображеннями, які містили додаткові характеристики.
Ще одним важливим видом брендової марки був підпис під результатом роботи
– на дні амфори, в кінці рукопису, в основі скульптури. Наприклад, на каменях

14