Page 163 - 61
P. 163

нати: північний геомагнітний полюс       72  2 1  північної ши-
                            роти і    68  8 4  західної довготи, південний магнітний полюс
                               78  2 1  північної широти і    111 12 східної довготи.
                                  Координати геомагнітних полюсів відносяться тільки до
                            умовно однорідно намагніченої кулі ідеальної форми. Наспра-
                            вді, геомагнітне поле значно складніше, ніж поле стержнепо-
                            дібного магніту. Тому, поряд з геомагнітними полюсами (тео-
                            ретичне поняття) відрізняють реальні магнітні полюси Землі,
                            де магнітна стрілка під дією геомагнітного поля займає  вер-
                            тикальне положення. Магнітні полюси Землі 1976 р. мали такі
                            координати:      75  3 5  п.ш.,    100  3 2   з.д. (Канадський ар-
                            хіпелаг)  -  північний  полюс,    66  6 0   п.ш.,    139  6 3   сх.д.
                            (Антарктида)  –  південний  полюс.  Положення  геомагнітних  і
                            магнітних полюсів не є сталим: воно безперервно змінюється.
                                  Магнітне поле постійно діє не тільки поблизу земної по-
                            верхні. За допомогою космічних ракет і міжпланетних космі-
                            чних станцій воно виявлено на великих відстанях від поверхні
                            Землі. Воно зустрічається з космічним магнітним полем Сон-
                            ця і полем сонячного вітру, тобто з витоком плазми сонячної
                            корони (зовнішня частина сонячної атмосфери) в міжпланет-
                            ний простір. Швидкість частинок сонячного вітру (протонів і
                            електронів) близько 400 км/с, число частинок – декілька деся-
                                        3
                            тків  в  1  см .    На  межі  космічного  магнітного  поля  Сонця  і
                            геомагнітного  поля  напруженість  становить    близько
                              40 ...,  0, 5  10   2    А/м.  Область  дії  геомагнітного  поля  назива-
                            ється магнітосферою, а її зовнішня межа – магнітопаузою. Фі-
                            зичні властивості магнітосфери Землі визначаються геомагні-
                            тним  полем  і  його  взаємодією  з  потоками  сонячного  вітру.
                            Магнітосфера має складну форму: на боці, оберненому до Со-
                            нця, вона стиснута, на протилежній стороні – сильно витягну-
                            та, утворюючи так званий магнітний хвіст. Простягається ма-
                            гнітосфера на величезні відстані. Найменше – в сторону Сон-
                            ця сягає 8-14 земних радіусів, найбільше – до 16 радіусів Зем-
                            лі. Магнітний хвіст має ще більші розміри.
                                  В магнітосфері Землі знаходяться так звані внутрішній і
                            зовнішній радіаційні пояси Землі, тобто області, в яких геома-
                            гнітне поле утримує заряджені частини (протони, електрони),
                            володіючи великою кінетичною енергією. Перший з них має


                                                           529
   158   159   160   161   162   163   164   165   166   167   168