Page 163 - 61
P. 163
нати: північний геомагнітний полюс 72 2 1 північної ши-
роти і 68 8 4 західної довготи, південний магнітний полюс
78 2 1 північної широти і 111 12 східної довготи.
Координати геомагнітних полюсів відносяться тільки до
умовно однорідно намагніченої кулі ідеальної форми. Наспра-
вді, геомагнітне поле значно складніше, ніж поле стержнепо-
дібного магніту. Тому, поряд з геомагнітними полюсами (тео-
ретичне поняття) відрізняють реальні магнітні полюси Землі,
де магнітна стрілка під дією геомагнітного поля займає вер-
тикальне положення. Магнітні полюси Землі 1976 р. мали такі
координати: 75 3 5 п.ш., 100 3 2 з.д. (Канадський ар-
хіпелаг) - північний полюс, 66 6 0 п.ш., 139 6 3 сх.д.
(Антарктида) – південний полюс. Положення геомагнітних і
магнітних полюсів не є сталим: воно безперервно змінюється.
Магнітне поле постійно діє не тільки поблизу земної по-
верхні. За допомогою космічних ракет і міжпланетних космі-
чних станцій воно виявлено на великих відстанях від поверхні
Землі. Воно зустрічається з космічним магнітним полем Сон-
ця і полем сонячного вітру, тобто з витоком плазми сонячної
корони (зовнішня частина сонячної атмосфери) в міжпланет-
ний простір. Швидкість частинок сонячного вітру (протонів і
електронів) близько 400 км/с, число частинок – декілька деся-
3
тків в 1 см . На межі космічного магнітного поля Сонця і
геомагнітного поля напруженість становить близько
40 ..., 0, 5 10 2 А/м. Область дії геомагнітного поля назива-
ється магнітосферою, а її зовнішня межа – магнітопаузою. Фі-
зичні властивості магнітосфери Землі визначаються геомагні-
тним полем і його взаємодією з потоками сонячного вітру.
Магнітосфера має складну форму: на боці, оберненому до Со-
нця, вона стиснута, на протилежній стороні – сильно витягну-
та, утворюючи так званий магнітний хвіст. Простягається ма-
гнітосфера на величезні відстані. Найменше – в сторону Сон-
ця сягає 8-14 земних радіусів, найбільше – до 16 радіусів Зем-
лі. Магнітний хвіст має ще більші розміри.
В магнітосфері Землі знаходяться так звані внутрішній і
зовнішній радіаційні пояси Землі, тобто області, в яких геома-
гнітне поле утримує заряджені частини (протони, електрони),
володіючи великою кінетичною енергією. Перший з них має
529