Page 166 - 61

ходженням. Перші з них викликані електричними полями іо-
носфери, другі – внутрішніми джерелами земної кулі. Тому
спостережуване геомагнітне поле поділяють за ступенем змі-
ни і характером динаміки на головне (постійне) і змінне маг-
нітне поле. В першому випадку магнітне поле вільне від всіх
типів варіацій з періодом до року, тобто має варіації вікові,
пов’язані з внутрішніми причинами. Головне поле з середньою
9
напруженістю приблизно 40 А/м існує близько 3 10 р., що
неістотно відрізняється від віку Землі.
Змінне магнітне поле Землі має зовнішнє походження і зміню-
ється з різкими періодами в середині року (від часток се-
кунди до місяців). Це поле утворює різні варіації (коли-
вання) і пульсації , котрі генеруються електричними стру-
мами і хвильовими процесами в верхніх шарах атмосфери і
навколоземному просторі (зовнішні причини). Внесок цих
зовнішніх джерел надто малий (кілька процентів в най-
більш активні періоди), але значення змінного МПЗ при
вирішенні ряду проблем суттєво більше, ніж повільно змі-
нюваного головного поля. Це зумовлено динамічними вла-
стивостями змінного поля.
Воно є не тільки магнітним, але й електричним. Тому до
нього застосовують термін – електромагнітне поле Землі.
Геомагнітне поле з точністю до 25% можна прийняти за
поле однорідно намагніченої кулі. Його напруженість H і її
Т
складові Z і H тісно пов’язані з магнітним моментом M  і
магнітною широтою  співвідношеннями
2
H  M r 3  1 3 sin  ; Z   M 22  3 sin ;
Т (3.25)
H  M  r 3 cos ,
де M   ml ; r – відстань від центра кулі до точки спостережень.
На магнітних полюсах    90 . Тому тут H  0 , а вер-
тикальна складова Z і напруженість після H між собою рі-
Т
3
вні ( H  Z  2M  r ) і становлять 48,8-55,7 А/м. На
Т
   90  нахилення 90I  . На магнітному екваторі    0 .
Тут напруженість поля H і горизонтальна складова H рівні
Т

532