Page 105 - 61
P. 105

еліпсоїд відрізняється від звичайного тим, що в ньому не тіль-
                            ки  меридіани,  але  й  екватор  є  еліпсоїдом.  В  1940  р.
                            А.А.Ізотовим під керівництвом Ф.Н.Красовського були розра-
                            ховані елементи земного триосьового еліпсоїда. Його розміри:
                            мала екваторіальна піввісь  a   6378, 032 км,  a   6378, 245 км,
                                                          1
                                                                             e
                             в   6356, 863км, a   в   21, 382 км,     1:  298, 3 .
                                               e
                                  В останній час на основі аналізу рухів штучних супут-
                            ників Землі, запущених на полярні орбіти, знайдено, що кое-
                            фіцієнт  K  в формулі (2.10) дорівнює 0,966. У відповідності з
                            цим полярне стиснення Землі дорівнює 1/298,25. Цим значен-
                            ням і  бажано тепер користуватись. Характерно, що результа-
                            ти геодезичних вимірювань практично не протирічать значен-
                            ню   , отриманому за супутниковими даними, однак резуль-
                            тати геодезичних вимірювань систематично зміщені від цього
                            значення в один бік.
                                  На  основі  багаточисельних  вимірювань  Міжнародний
                            астрономічний союз в 1964 р. прийняв таке значення елемен-
                            тів  триосьового  земного  еліпсоїда:  екваторіальна  піввісь
                            6378,160 км, полярна піввісь 6356,780 км і стиснення 1:298,25.
                                  Дані  супутників  і  наземні  вимірювання  показують  та-
                            кож, що Південна півкуля Землі більше стиснена, як Північна.
                            При  цьому  земний  триосьовий  еліпсоїд  за  формою  ближче
                            підходить  до  серцеподібної  фігури  –  кардіоіду  –  з  осьовою
                            впадиною на Південному полюсі і випуклістю на Північному.
                                  Галактика обертається навколо своєї осі з неоднаковою
                            кутовою швидкістю в різних точках системи: швидкість зрос-
                            тає в міру віддалення від ядра системи до її периферії. Повне
                            обертання на відстані Сонця від ядра Галактика здійснює як
                                                                                            4
                            мінімум за 180 млн.р., обертаючись з швидкістю коло 2510
                            м/с. Галактика постійно поступово рухається в напрямі сузір’я
                                                                    4
                            Єдинорога з швидкістю близько 2110  м/с. В цих рухах разом
                            із  Сонцем  бере  участь  Земля  як  складова  частина  Сонячної
                            системи [3].


                                                           540
   100   101   102   103   104   105   106   107   108   109   110