Page 108 - 61

x 0 ,22 z z cos  . (2.11)
Швидкості осьового обертання і руху Землі не залиша-
ються сталими. Зміни швидкості осьового обертання можуть
бути трьох видів: вікові, нерегулярні (стрибкоподібні) і пері-
одичні (сезонні). Вікові зміни призводять до збільшення пері-
оду обертання Землі навколо своєї осі. Внаслідок цього трива-
лість діб, наприклад, за останні 2000 років зростала в серед-
ньому на 0,0023 с за століття. Нерегулярні зміни швидкості
можуть видовжити або скоротити тривалість діб до 0,004 с.
Періодичні зміни призводять до того, що час осьового обер-
тання Землі протягом року може відрізнятись на 0,001 с.
Зміни швидкості орбітального руху Землі і швидкості її
осьового обертання проходять під дією різних причин. Вони
умовно можуть бути об’єднані в дві групи: внутрішні і зовні-
шні. До першої відносяться ті, що зумовлюються коливанням
моменту інерції Землі.
Відомо, що момент кількості обертання I тіла, що віль-
но обертається, є величина стала і являє собою добуток моме-
нту інерції I на кутову швидкість  .
Для Землі

2  2 

J  J    M R  1    , (2.12)
 3 
де  – коефіцієнт, залежний від структури планети
(розподіл густин гірських порід за її радіусом), так званий
структурний коефіцієнт (0,133-0,400); M і R – відповідно
маса і середній радіус Землі.
Отже, якщо J  буде зменшуватись (наприклад, із-за

зменшення  і R ), то швидкість обертання Землі зростатиме.
За даними В.Мейєрмана, Н.Парийського і Г.Н.Каттерфельда,
середня інтенсивність зменшення земного радіуса складає
близько 5 см за 100 років, досягаючи в окремих породах 12 см.
В той же час зменшення величини R веде до ущільнення зем-

543