Page 103 - 61

були висловлені припущення про кулеподібність Землі, а піз-
ніше через три століття Архімед ввів поняття про сфероїд по-
верхні, наближений за формою до сфери.
В кінці ІІІ – на початку ІІ ст. до н.е. Ератосфен, який
вперше вирахував різницю географічних широт Асуану і Але-
ксандрії, визначив розміри Землі, враховуючи її кулеподіб-
ність. Знаючи відстань між вказаними пунктами, він розраху-
вав, що радіус земної кулі дорівнює 6311000 м. До XVII ст.
панувало уявлення про Землю як про кулю з таким радіусом. З
появою більш сучасних технічних засобів і методів тріангуля-
ційних робіт почались уточнення розмірів і форми Землі. Так,
в 1669-1670 рр. французький астроном Пікар за вимірами до-

вжини дуги меридіану в 21 2 5 5  вирахував, що радіус Землі
становить 6371692 м.
Дані Пікара і праця Коперника “Про обертання небесних
сфер” (1543 р.) послужили основою для розробки Ньютоном в
1687 р. теорії фігури Землі. Розглядаючи добове обертання
Землі, Ньютон зазначив, що “… фігура планети при надто
швидкому обертанні повинна прийняти форму еліпсоїда обер-
тання”.
Земний еліпсоїд обертання відрізняється від кулі тим, що
він сплющений коло полюсів, меридіани його являють собою
еліпси, полярна і екваторна піввісь мають різну довжину. Це
означає, що кривизна дуги меридіана коло полюсів менша, ніж
біля екватора. Дані фактичних вимірів об’єктивно підтверджу-
ють вказану різницю довжини дуг меридіана (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 – Довжина дуги 1 меридіана
Географічна широта ,  0 20 40 60 80
3
Довжина дуги, 10 м 110,6 110,7 111,0 111,4 111,7

538