Page 98 - 61

Місяць не може утримувати своїм притяганням газову атмос-
феру, і її поверхня піддається безпосередньому впливу елект-
ромагнітного і корпускулярного випромінювання Сонця, а та-
кож ударів метеоритів.

2.4 Астероїди і метеорити

Астероїди (від грец. asteroeideis – зіркоподібні) те ж са-
ме, що і малі планети. Малі планети – тіла Сонячної системи
з діаметром від 1 до 1000 км. Маса всіх Малих планет менша
1/700 маси Землі. Орбіти більшості Малих планет знаходяться
між орбітами Марса і Юпітера (так званий пояс астероїдів).
Найвідоміші з Малих планет Церера (№ 1), Паллада (№ 2),
Веста (№ 3), Юнона (№ 4), Єрот, Амур, Гідальго, Ікар.
Найбільш масивними з малих тіл Сонячної системи є
астероїди – неправильної форми глибини з поперечниками
від 768 км (Церера) до 0,5 км. Відкрито вже близько 1700 ас-
тероїдів. Їх середня відстань від Сонця становить 2,8 а.о. Ра-
ніше вважалось, що астероїди утворились внаслідок розпаду
десятої планети Сонячної системи, якій дали назву Фаєтон.
Орбіта цієї планети повинна була знаходитись між орбітами
Марса і Юпітера. Однак тепер є основа вважати, що астероїди
ніколи не входили до складу цієї планети, вони є залишками
протопланетного рою малих тіл.
Астероїди діаметром понад 50 км практично відкриті
вже всі. Більшість відкритих в наш час Малих планет має роз-
міри порядку 10 км і менше. Кількість їх значно більша, ніж
великих. Серед Малих планет особливо цікавий астероїд Ікар
(відкритий в 1949 р. і має діаметр D  1, 5 км). Його орбіта
майже перетинається з орбітою Землі, так що при найближчо-
4
му зближенні їх відстань між ними зменшується до S  7 10
км. Таке зближення Ікара із Землею проходить кожні 19 років
(в 1968 р., потім в 1987 і т.д.), але ні одне з них не загрожує зі-

533