Page 86 - Володимир Пахомов

ни (“організація підтримує”) або від першої
особи множини (“пові-домляємо”).
Доповідні і пояснювальні записки, заяви,
накази, вказівки пишуть від першої особи од-
нини (“прошу вирішити”, “вважаю за необхід-
не”, “про-поную”, “наказую”, “прошу”).
Слова у документі треба вживати в літера-
турній формі, не допускати багатозначності
їх тлумачення, не можна використовувати діа-
лектні, жаргонні, застарілі слова і звороти,
не бажано використовувати неологізми і про-
фесіоналізми.
Вжиті терміни не повинні потребувати до-
даткового тлумачення. Слова іншомовного по-
ходження використовуються лише тоді, коли
немає відповідника українською мовою, або
вони здобули міжнародне визнання.
Загалом при виборі слова у тексті ділово-
го документа насамперед ставлять дві
обов’язкові вимоги:
воно повинно бути вмотивованим /доцільним/;
відповідати нормам української літературної мови.
Стрункість викладу, чіткість і логічність
тексту документа досягається за рахунок син-
таксису, точніше через бездоганне дотримання
тих правил, які для ділового стилю є
обов’язковими.
Особливості синтаксису ділового тексту:
діловий папір має, як правило, розповідний характер;
переважає прямий порядок слів (група підмета ставиться перед
групою присудка, узгоджене означення стоїть перед означуваним
словом, неузгоджене-одразу після нього);
вставні слова виносяться на початок речення;
нанизування відмінкових форм, розміщення підряд кількох слів в
одному відмінку (найчастіше в родовому або в орудному);
вживання інфінітивних конструкцій;
використання дієприкметникових та дієприслівникових зворотів;
переважання непрямої мови;
серед підрядних речень переважають з’ясувальні, означальні, мети
й умови.
Текст документа може мати вигляд тексту,
трафарету, таблиці, анкети або поєднання їх.
Текст розташовується по всій ширині сторінки
(від поля до поля).

80