Page 84 - Володимир Пахомов

19. Заголовок до тексту. Цей реквізит відбиває головну ідею докуме-
нта і, як правило, починається з прийменника “про” (про що йдеться в
документі). Розміщується під назвою виду документа. Наприклад:
Про організацію семінару програмістів
Про надання приміщення в оренду
Покликання заголовка – прискорити процес
обробки документа та його проходження через
структурні підрозділи та службових осіб до
реального виконавця. Кожен з них не завжди
має читати документ повні-стю, досить
з’ясувати, про що йдеться (це дозволяє зро-
бити заголовок).
Заголовок, перенесений на реєстраційну
картку, визначає рубрику картотеки, куди її
буде вміщено, дає можливість проконтролювати
знаход-ження та використання документа в пе-
ріод його перебування в установі.
Заголовок має бути лаконічним і точним, з
максимальною повнотою розкривати зміст доку-
мента.
Заголовок друкується малими літерами че-
рез один міжрядковий інтервал. Обсяг заголо-
вка не повинен перевищувати 5 рядків машино-
писного тексту з довжиною рядка у 28 друко-
ваних знаків, Допускається продовження заго-
ловка при його великому обсязі до межі пра-
вого поля документа
Заголовок до тексту в документах, вигото-
влених на бланках чи аркушах формату А5, не
зазначають.
20. Позначка про контроль. Розташовується
з лівого боку у верхній частині поля першої
сторінки документа. Її проставляють за фор-
мою “К” або “Контроль”.
21. Текст. Містить основну змістовну час-
тину документа і є його найважливішим елеме-
нтом. Він повинен бути логічним, чітким, ін-
формаційно містким, переконливим, аргументо-
ваним, об’єктивним, раціонально структурова-
ним. Текст може складатися з однієї, двох і
більше частин. Здебільшого ділять на дві ча-
стини. У першій викладають мету, завдання,
причини створення документа, подають факти,
описують ситуації, зазначають назви і дати
інструкцій, нормативів, правил, прізвища

78