Page 46 - Володимир Пахомов

більш загальним закономірностям ділового стилю і тієї сфери життя сус-
пільства, яку він обслуговує.
Цілком очевидно, що проникнення стандартизації мови в художній
текст, як і риси “новаторства” в мові ділових документів, однаково неба-
жані й недоречні.
Найважливіші критерії оцінки мови ділових паперів – доцільність,
нормативність і традиційність використання тих чи інших засобів мови.
Розглянемо найважливіші риси, які визначають діловий стиль.
1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі (викорис-
тання засобів образності, як і виявлення особистих почуттів, для нього не
типове). Найважливішими тут є послідовність і точність викладу фактів,
об'єктивність оцінок, гранична чіткість у висловленні запропонованих ро-
зв'язків того чи іншого завдання (тому в діловому стилі не вживається
емоційно забарвлена лексика, суфікси суб’єктивної оцінки, вигуки та ін.).
Основний (з точки зору емоційно-експресивного забарвлення) тон ділово-
го мовлення – нейтральний.
2. Офіційно-діловий стиль відзначається всезростаючою стандартиза-
цією мови, насамперед мови масової типової документації. Найхарактер-
ніші прояви стандартизації такі:
– широке вживання усталених словесних формул (наприклад, з ме-
тою, у зв’язку, відповідно до, в порядку, по лінії, згідно з та ін.), їх
вживання в ділових паперах цілком закономірне, оскільки набагато спро-
щує і полегшує процес складання окремих видів документів,
– велика повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій
як результат прагнення до однотипності способів вираження думки в од-
нотипних ситуаціях. Укладачі ділових паперів свідомо відмовляються від
використання всієї багатоманітності виражальних засобів мови. Вибрані
таким чином прийоми починають витісняти всі інші можливі форми ви-
словлення думки й набувають характеру універсальних засобів, так зва-
них кліше.
3. Суворі вимоги до лексики офіційно-ділового стилю:
а) широке, тематично зумовлене використання професійної терміно-
логії (юридичної, бухгалтерської, економічної та ін.), скорочених слів, зо-
крема скорочених назв різних організацій та установ;
б) відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічної лексики;
в) мінімальне використання вигуків, часток, іменників з суфіксами
суб'єктивної оцінки, що пояснюється завданням нейтрального ставлення
до повідомлюваних явищ.
4. Офіційно-діловий стиль відзначається також великою частотністю
вживання віддієслівних іменників; це веде до збільшення кількості паси-
вних форм (порівняно з активними), вживання цілого ряду нових слів-
зв'язок (з метою, по лінії, у зв'язку з та ін.) і нагромадження родових ві-
дмінків. Якщо у текстах інших стилів іменники часто змінюються займе-
нниками, то для ділового стилю така заміна загалом не типова (адже при
заміні цілком конкретного повнозначного іменника досить загальним і

44