Page 45 - Володимир Пахомов

4.6. Офіційно-діловий стиль

Сфера використання: спілкування в державно-політичному, гро-
мадському і економічному житті; законодавство; адміністративно-госпо-
дарська діяльність.
Призначення: регулювати ділові стосунки мовців у державно-пра-
вовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські потре-
би людей у типових ситуаціях.
Ознаки: документація, стабільність, стис-
лість, чіткість, висока стандартизація ви-
слову, сувора регламентація тексту.
Мовні засоби: широке використання суспільно-політичної і адмініст-
ративно-канцелярської термінології, специфічна фразеологія на зразок
“порушити питання”, “подати пропозицію”, відсутність емоційно-експре-
сивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора.
Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:
– законодавчий – використовується при підготовці законів, указів,
статутів, постанов;
– дипломатичний – використовується при написанні міжнародних
угод-конвенцій, повідомлень-комюніке, звертань-нот, протоколів;
– адміністративно-канцелярський – використовується при створен-
ні наказів, інструкцій, розпоряджень, довідок, заяв, звітів.
Таким чином, діловий стиль сучасної української літературної мови
(як і інших національних мов) є цілком повноправним стилем літератур-
ної мови, а не якоюсь “невідомою варварською мовою”.
Недосконалість, а часом і повторність мови окремих ділових паперів,
не дає ще підстави для того, щоб загалом перекреслити діловий стиль,
який за сукупністю мовних засобів не збігається з іншими стилями мови,
а, отже, і не може бути замінений будь-яким іншим стилем. І годі тут шу-
кати індивідуальної своєрідності, неповторності: ступінь індивідуальної
своєрідності стилів мовлення неоднаковий. У таких різновидах писемно-
книжкового спілкування, як діловий папір, технічна або службово-адміні-
стративна інструкція, інформаційне повідомлення у газеті, навіть передо-
ва, індивідуально-стильове відступає перед стандартом, типовою нормою
або основною тенденцією звичайної, встановленої форми словесного спі-
лкування.
Тому треба чітко розмежовувати невдале вживання компонентів ді-
лового стилю (в межах його самого або в текстах інших стилів), – з одно-
го боку, і наявність ділового стилю як цілком рівноправного стилю літе-
ратурної мови – з другого.
У художній літературі (особливо в поезії) оригінальність у мовному
втіленні задуму, своєрідність і самобутність мови автора є проявом справ-
жньої майстерності. У діловому стилі однією з основних ознак його є
протилежна риса – прагнення до стандартизації мови, яка відповідає

43