Page 42 - Володимир Пахомов
P. 42

усній і писемній формах того самого стилю конкретно проявляються дещо
        по-іншому.
             Обслуговуючи найрізноманітніші сфери суспільного життя, літератур-
        на мова, залежно від її функцій, спрямування і суспільного призначення,
        не втрачаючи своїх загальнонародних властивостей, може характеризува-
        тися певними специфічними засобами, які поширені тільки в ній або які в
        ній переважають. Так, наприклад, мовні засоби художнього оповідання де
        в чому відрізняються від мовних засобів наукового твору; протокол, зая-
        ва, акт, посвідчення будуть написані мовою, відмінною від мови підруч-
        ника, а мовне оформлення політичної доповіді відрізнятиметься від мов-
        ного оформлення поетичного твору і т.ін. Істотні відмінності в мовному
        оформленні думки, залежно від обставин, теми, на яку говорить людина,
        від ставлення її до предмета  розмови та багатьох інших причин і привели
        до виникнення в науці про мову поняття стилю.
             Стиль  –  багатозначне  слово.  Походить  воно  від  латинського  слова
        “stilus” – паличка для письма, тобто письмове знаряддя, яке використо-
        вувалося в часи античного Риму і в середньовіччі. У літературі і взагалі
        у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форми їх
        вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяль-
        ності. Вивчення мовного стилю має за собою велику давність та історію.
        Ним цікавився і чимало корисного для його пізнання зробив вже антич-
        ний світ. Проте підхід античних теоретиків не залишив по собі спадщини,
        що могла б тепер розцінюватись як зразки, гідні наслідування.
             Отже,  мовний  стиль  –  це  сукупність  мовних  засобів  вираження,
        зумовлених  змістом  і  цілеспрямованістю  висловлювання.  При  всій
        можливій різноманітності змісту висловлювання та його мети, найголов-
        ніші сфери людської діяльності визначають і найголовніші стилі літера-
        турної мови, об'єднані безсумнівною спільністю мовних засобів.
             В українській літературній мові виділяються звичайно п’ять та-
        ких функціональних cтилів – тобто її різновидів, покликаних обслуго-
        вувати різні сфери життя сьогочасного суспільства, полегшувати спілку-
        вання людей у цих сферах суспільного життя. Це такі стилі:
             1)  науковий,
             2)  офіційно-діловий,
             3)  публіцистичний,
             4)  художній,
             5)    розмовний.


                                   4.2. Науковий стиль

             Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний про-
        грес суспільства, освіта.
             Призначення – повідомляти про результати дослідження, доводити
        теорії, обґрунтовувати гіпотези, класифікації, роз'яснювати явища, систе-
        матизувати знання.

                                              40
   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47