Page 38 - Володимир Пахомов

Логічним вважають мовлення, в якому: 1) сполучення одного слова
з іншим не суперечливе; 2) слова розташовуються в логічній послідовно-
сті, яка відповідає ходові думки і при якій не виникає смислових непо-
розумінь; 3) не порушені смислові, структурні, інтонаційні та експресивні
зв’язки у межах цілого тексту. Отже, логічність – поняття як загальномов-
не, так і індивідуально-мовленнєве, що залежить від способу мислення,
рівня знань, досвіду людини.
Мова народу – багата й різноманітна, а мовлення індивідуальне
може бути багатим або бідним.
Сьогодні добре освічена людина застосовує 6-9 тисяч слів у мов-
ленні. У мові Т.Шевченка і О.Пушкіна – понад 20 тисяч слів, у слов-
нику української мови – майже 135 тисяч слів.
Можна досягти багатства й різноманітності мовлення за таких
умов:
1) якщо засвоїти як активний запас якомога більшу частину загаль-
нонародного словника літературної мови;
2) якщо виробити навички вмілого, творчого, стилістично обґрунто-
ваного використання різноманітних структур словосполучень і ре-
чень;
3) якщо оволодіти запасом типових інтонацій, за допомогою яких
можна видозмінювати мовлення;
4) якщо постійно прагнути до активної самостійної роботи власного
мислення, тобто не допускати лінощів думки;
5) якщо впродовж життя потребувати активізації нових засобів мови;
6) якщо вважати одноманітність мовлення неестетичним, а його бід-
ність – неестетичним стосовно співрозмовника.
Таким чином, джерелами багатства і різноманітності мовлення є
лексичні, фразеологічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресур-
си мови.
Звичайно, “багатство” й “різноманітність” не є абсолютними сино-
німами.
Багатство й різноманітність не мають нічого спільного з багатос-
лів’ям, яке шкідливе для мовлення. Наприклад: “До спартанців прийшли
посли сусідньої держави й вітали їх довгою промовою. Спартанці їм від-
повіли: Ваша промова була такою довгою, що, коли ми слухали її другу
24
частину, ми забули першу, а тому не зрозуміли і другу” .
Чистота мовлення тісно пов’язана з правильністю і нормативніс-
тю: якщо у мовленні немає порушень – лексичних, стилістичних, орфое-
пічних та інших норм, воно вважається чистим. Отже, чисте мовлення –
це таке, де немає нелітературних елементів. Чистота виявляється у
трьох аспектах:
1) в орфоепії – правильна літературно-нормативна вимова, відсут-
ність явищ, так званого акценту;

24
Левин А. Лектор и аудитория. – М., 1964. – С. 113.
36