Page 36 - Володимир Пахомов

Правильність мовлення – одна з визначальних ознак культури мов-
лення. За тлумаченням сучасних словників, правильний – це: 1) який від-
повідає дійсності; 2) який відповідає встановленим правилам, нормам;
18
3) безпомилковий .
Норма (мовна) визначає літературну мову. Мовні норми – це “при-
йняті в суспільно-мовленнєвій практиці освічених людей правила
вимови, граматичні та інші мовні засоби, правила слововживання,
19
орфографічні правила для писемного мовлення” .
Правила – це “положення, які виражають певну закономірність,
постійне співвідношення мовних явищ або які пропонують як норма-
тивний конкретний спосіб використання мовних засобів у писемному
20
і усному мовленні” .
Норми і правила взаємопов’язані: вони корегують мовну систему
і одночасно рівень культури мовлення. Правила змінюються частіше,
ніж норми.
Нормативним є мовлення: 1) що відповідає системі мови, не супе-
речить її законам; 2) в якому варіант норми володіє новими семантико-
стилістичними можливостями, увиразнює, уточнює контекст, дає додат-
кову і вичерпну інформацію; 3) в якому не допущено стилістичного
(і стильового) дисонансу; 4) в якому доречно обґрунтовані застосовані
норми з іншого стилю; 5) в якому не допущене змішування норм різних
мов під впливом білінгвальної мовленнєвої практики.
Норма – це загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати,
записувати слово.
Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:
1) норми вимови;
2) норми наголошування;
3) норми словотворення;
4) норми морфологічні;
5) синтаксичні норми;
6) норми лексичні;
21
7) норми стилістичні.
Правила літературної мови вужчі за її норми, тому для опанування
норм замало вивчених у школі граматичних і правописних правил – необ-
хідна постійна робота з різноманітними за стилями текстами, живе мовне
спілкування в різноманітних ситуаціях, потрібна постійна увага до змін,
які відбуваються в напрямі удосконалення норм і правил сучасної літера-
турної мови.
Точність мовлення – одна з головних ознак культури мовлення.
“Точним можна назвати таке мовлення, коли вжиті слова повністю відпо-
відають їх мовним значенням – значенням, що усталились у мові в даний

18
Словник української мови: В 11 т. – К.: Наукова думка, 1976. – Т. 7. – С. 503.
19
Русский язык. Энциклопедия. – М., 1979. – С. 163.
20 Там же. – С. 164.
21 Див. Головин Б.Н. Основы культурной речи. – М., 1980. – С. 48-49.
34