Page 156 - Володимир Пахомов
P. 156

РОЗДІЛ 11


                 СИНТАКСИС ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ



                   11.1 Особливості синтаксису ділового тексту
             1. Діловий  папір,  як  правило,  має  розповідний  характер  (питальні,
        окличні речення зустрічаються в документах досить рідко).
             2. Переважає тут прямий порядок слів. Він полягає ось у чому:
               а)  група підмета ставиться перед групою присудка;
               б) узгоджене означення стоїть перед означуваним словом, неузгод-
                  жене – одразу після нього;
               в)  вставні слова в ділових паперах виносяться на початок речення.
             3. Одним із характерних проявів ділового стилю є нанизування відмі-
        нкових форм, розміщення підряд кількох слів в одному відмінку (найчас-
        тіше  в  родовому  або  орудному).  Родовий  відмінок  виражає  приналеж-
        ність, частину цілого – деталь у складі комплексу, окремий факт у систе-
        мі. Орудний відмінок виражає найчастіше знаряддя праці.
             4. Синтаксис  ділової  документації  важко  уявити  без  інфінітивних
        конструкцій (зобов’язати, затвердити, попередити).
             5. Типовими для ділових текстів є дієприкметникові та дієприслівни-
        кові звороти.
             6. Особливістю ділового мовлення є також явне  переважання непря-
        мої мови.
             Це все специфіка простих речень у діловому мовленні.
             Серед наявних у мові типів підрядних речень у діловому стилі пере-
        важають з’ясувальні, означальні, мети й умови.


                               11.2 Віддієслівні іменники
             Вони  є  необхідним  і  виправданим  мовним  засобом  ділового  стилю.
        Заміна всіх віддієслівних іменників дієслівними формами неможлива.
             Звичайно  не  треба  таких  беззмістовних  сполучень,  як:  справа  здій-
        снення, з метою створення, шляхом відновлення, питання забезпечення,
        ряд заходів, робота щодо вивчення.
             Деякі властивості віддієслівних іменників роблять їх необхідними для
        ділового стилю. Насамперед – це здатність віддієслівного іменника нази-
        вати не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, порівняймо:
        давати вказівки – вказувати; провести операцію – оперувати; зробити
        огляд – оглянути; дати доручення – доручити; дати розпорядження –
        розпорядитися; здійснювати управління – управляти та ін. Віддієслівні



                                              137
   151   152   153   154   155   156   157   158   159   160   161