Page 134 - Володимир Пахомов

строга відповідність діючим правилам, за до-
помогою яких сформульовані норми. “Працюючи-
ми” термінами у цьому випадку є правило і
норма.
Поняття “літературна мова” нерозривно пов’язане з поняттям мовної
норми. Норма (мовна) визначає літературну мову. Мовні норми – це при-
йняті в суспільно-мовленнєвій практиці правила вимови, граматичні та
інші мовні засоби, правила слововживання, орфографічні правила для пи-
49
семного мовлення. Норми – це сукупність загальновизнаних мовних за-
собів, що вважаються правильними та зразковими на певному історично-
50
му етапі.
Одним із показників досконалості кожної літературної мови є ста-
лість норм. Цьому не суперечить така риса норми, як історична змінність.
У ході розвитку літературних мов на зміну застарілим мовним явищам
приходять нові, проте історична змінність норми поєднується з її віднос-
ною стабільністю, без якої було б неможливе повноправне існування мо-
ви. Коли б норми змінювалися часто, діти погано розуміли би своїх бать-
ків і вже зовсім не розуміли б дідів.
Нормалізація літературної мови включає в себе широке коло науко-
вих проблем, пов’язаних із виникненням мов, з історією їх розвитку, з їх
функціонуванням за певних соціально історичних умов.
Проблема нормативності – одна з найчільніших проблем у дослід-
женні літературної мови, стилістики та культури мовлення. “Як би ми не
розглядали питання культури мови – у прикладному, навчально-педаго-
гічному, виховному аспекті чи у зв’язках з мисленням і психологічними
51
факторами, – всі вони неминуче обертаються навколо поняття норми...”
Якщо в орфоепії, граматиці норми орієнтуються на зразок, модель,
еталон, то в лексиці – вияв реалізації норми підпорядковується ще й зміс-
тові, залежить в кожному конкретному випадку від контексту, адже тільки
в ньому правильно можна використати синоніми, пароніми, фразеологіз-
ми. Стилістичні ж норми регулюють застосування стилістично та експре-
сивно забарвлених або нейтральних мовних засобів відповідно до змісту
й мети мовлення, умов спілкування, вимог жанру і т.д. Правила – це “по-
ложення, які виражають певну закономірність, постійне співвідношення
мовних явищ або які пропонують як нормативний конкретний спосіб ви-
52
користання мовних засобів у писемному і усному мовленні”. Це теж ка-
тегорія історична. Правила граматичні регулюють застосування форм слів
залежно від словозміни (і словотвору), синтаксичних конструкцій (у тому
числі різних типів зв’язку між словами, наприклад, при узгод-женні, ке-
руванні, в різних типах складнопідрядних речень, відокремлених зворотів

49 Див.: Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – С.66.
50
Див.: Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992.
– С.19-20.
51 Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – С.9.
52
Російська мова. Енциклопедія. – М., 1979. – С.163.
117