Page 134 - Володимир Пахомов
P. 134

строга відповідність діючим правилам, за до-
        помогою  яких  сформульовані  норми.  “Працюючи-
        ми”  термінами  у  цьому  випадку  є  правило  і
        норма.
             Поняття “літературна мова” нерозривно пов’язане з поняттям мовної
        норми. Норма (мовна) визначає літературну мову. Мовні норми – це при-
        йняті  в  суспільно-мовленнєвій  практиці  правила  вимови,  граматичні  та
        інші мовні засоби, правила слововживання, орфографічні правила для пи-
                            49
        семного мовлення.  Норми – це сукупність загальновизнаних мовних за-
        собів, що вважаються правильними та зразковими на певному історично-
                 50
        му етапі.
             Одним  із  показників  досконалості  кожної  літературної  мови  є  ста-
        лість норм. Цьому не суперечить така риса норми, як історична змінність.
        У  ході  розвитку  літературних  мов  на  зміну  застарілим  мовним  явищам
        приходять нові, проте історична змінність норми поєднується з її віднос-
        ною стабільністю, без якої було б неможливе повноправне існування мо-
        ви. Коли б норми змінювалися часто, діти погано розуміли би своїх бать-
        ків і вже зовсім не розуміли б дідів.
             Нормалізація літературної мови включає в себе широке коло науко-
        вих проблем, пов’язаних із виникненням мов, з історією їх розвитку, з їх
        функціонуванням за певних соціально історичних умов.
             Проблема  нормативності  –  одна  з  найчільніших  проблем  у  дослід-
        женні літературної мови, стилістики та культури мовлення. “Як би ми не
        розглядали питання культури мови  – у прикладному, навчально-педаго-
        гічному, виховному аспекті чи у зв’язках з мисленням і психологічними
                                                                                    51
        факторами, – всі вони неминуче обертаються навколо поняття норми...”
              Якщо в орфоепії, граматиці норми орієнтуються на  зразок, модель,
        еталон, то в лексиці – вияв реалізації норми підпорядковується ще й зміс-
        тові, залежить в кожному конкретному випадку від контексту, адже тільки
        в ньому правильно можна використати синоніми, пароніми, фразеологіз-
        ми. Стилістичні ж норми регулюють застосування стилістично та експре-
        сивно забарвлених або нейтральних мовних засобів відповідно до змісту
        й мети мовлення, умов спілкування, вимог жанру і т.д. Правила – це “по-
        ложення, які виражають  певну закономірність, постійне співвідношення
        мовних явищ або які пропонують як нормативний конкретний спосіб ви-
                                                                         52
        користання мовних засобів у писемному і усному мовленні”.  Це теж ка-
        тегорія історична. Правила граматичні регулюють застосування форм слів
        залежно від словозміни (і словотвору), синтаксичних конструкцій (у тому
        числі різних типів зв’язку між словами, наприклад, при узгод-женні, ке-
        руванні, в різних типах складнопідрядних речень, відокремлених зворотів


        49   Див.: Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – С.66.
        50
           Див.: Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992.
          – С.19-20.
        51  Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – С.9.
        52
           Російська мова. Енциклопедія. – М., 1979. – С.163.
                                              117
   129   130   131   132   133   134   135   136   137   138   139