Page 135 - Володимир Пахомов

і т.д.); орфографічні – стосуються написання слів та їх форм; пунктуаційні
– корегують постановку розділових знаків відповідно до змісту і форми
реалізованої засобами мови думки, урахування мети висловлювання.
Норма і правило взаємопов’язані: вони корегують мовну систему і
одночасно визначають рівень культури мовлення. Порозумітися люди
можуть тому, що вони користуються діючими нині правилами мови. Щоб
порозумітися з історично віддаленим адресатом, необхідно осягнути його
епоху і мовні правила, що функціонували в ту епоху; це ж стосується і
пізнання за допомогою чужої мови. Таким чином, норма мовлення – це
прояв у мовленні норми мови, тобто норма – категорія мови. Норма – це
не сукупність правил: правила, або регламентації, кодифікації відбивають
у нашій свідомості реальні мовні норми.Правила можуть і не відбивати
літературних норм, нерідко навіть суперечити їм (наприклад, правила
правопису і орфоепічні норми). Правила не можуть охопити всі норми –
доказом цього є численні винятки з правил, які подають словники, право-
пис. Правила змінюються частіше, ніж норми.
Норми, властиві літературній мові, обслуговують певне людське спі-
лкування суспільство з усіма сферами його суспільної (виробничої, зако-
нодавчої, освітньої, духовної) діяльності.
Літературна норма – одне з основних понять культури мовлення і
стилістики. Головними її ознаками є: відповідність системі мови, стабіль-
ність, обов’язковість (норм вимови, лексичних, словотворчих, відміню-
вання, дієвідмінювання, синтаксичних норм).
Звичайно, літературна норма – це певна штучність (на відмінку від
норм розмовно-просторічних, діалектних, що відзначаються невимушені-
стю входження в мовну свідомість людини), яка хоч і постає як результат
систематизації певного явища, засвідчуваного всіма системами національ-
ної мови, проте стосовно деяких із цих систем є суперечливою.
Норми бувають єдиноможливими або мають варіанти Якщо варіант
норми передає додаткові відтінки значення або емоційності то він стане
нормою літературної мови позиційною контекстуальною або функціональ-
но-стилістичною Норма – це зразок яким необхідно користуватись
Основні тенденції змін норми такі
1) норми переходять з одного функціонального стилю до
іншого у зв’язку з суспільними причинами

2) відбувається зближення норм усної і писемної мови (і мовлення)
зокрема в галузі слововживання вимови словозміни тощо
3) норми сучасної літературної мови дедалі більше орієнтуються на
книжні стилі науковий публіцистичний офіційно-діловий а не лише на
художній як це спостерігалося в час формування української літератур-
ної мови на народній основі

118