Page 136 - Володимир Пахомов

4) триває все ж вузька стилістична спеціалізація варіантів норм особ-
ливо варіантів регіонального або діалектного походження (див у словни-
53
ках позначки діалектне застаріле вузьковживане рідко та ін )
Отже відповідно до поняття “культура мови” (і мовлення), норма лі-
тературної мови – це “реальний історично зумовлений і порівняно ста-
більний мовний факт що відповідає системі нормі мови і становить єди-
ну можливість або найкращий для даного конкретного випадку варіант
відібраний суспільством на певному етапі його розвитку із співвідносних
54
фактів загальнонародної (національної) мови в процесі спілкування”
Таким чином нормативним є мовлення 1) що відповідає системі
мови не суперечить її законам 2) в якому варіант норми володіє новими
семантико-стилістичними можливостями, увиразнює уточнює контекст
дає додаткову і вичерпну інформацію 3) в якому не допущено стилістич-
ного (і стильового) дисонансу 4) в якому доречно обґрунтовані застосо-
вані норми з іншого стилю 5) в якому не допущено змішування норм різ-
55
них мов під впливом білінгвальної мовленнєвої практики
Щоб говорити правильно треба в першу чергу добре знати структуру
мови бо саме нею зумовлюються діючі норми Але говорити правильно
– це не означає говорити добре – для доброго мовлення необхідне й
уміння відібрати в конкретній ситуації спілкування найбільш доречний
стилістично і експресивно виправданий варіант (якщо він існує) літератур-
ної норми
Норма – це загальноприйнятий звичай вимовляти змінювати запису-
вати слово а для варіантів існують такі характеристики правильно – не-
правильно, літературне – нелітературне по-українськи – не по-україн-
ськи можна – не можна доречно – недоречно Саме вміння вибирати із
можливих варіантів найбільш точний стилістично доречний найбільш
виразний для даної ситуації мовлення варіант і становить мовну майстер-
ність Фундаментом мовної майстерності є звичайно літературна мова
адже в ній синтезуються і культурні надбання народу і здобутки майстрів
художнього слова і традиції та нові явища різних функціональних стилів
Адже не слід ігнорувати діалектне мовлення соціально-діалектні його
особливості де може виникнути підстава для перегляду діючих правил
норм та функціонально-стильових варіантів
Нормативність мови виявляється на рівні орфоепії акцентуації лек-
сики морфології синтаксису фразеології стилістики
Звідси розрізняють такі структурно-мовні типи норм
1) норми вимови
2) норми наголошування
3) норми словотворення

53 Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – С.54-56.
54 Там же.
55
Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – С.69.
119