Page 12 - 4992
P. 12

фрагментів.  На  цій  основі  почала  формуватися  нова  область  проектної
               діяльності - дизайн архітектурного середовища.
                   Дизайн  архітектурного  середовища  -  проектно-художня  діяльність,
               кінцевою  метою  якої  є  раціонально  організоване  і  естетично  оформлене
               матеріально  просторове  оточення,  в  якому  розгортаються  процеси
               життєдіяльності людини.
                   Об'єктом  дизайну  архітектурного  середовища  є  архітектурне
               середовище  -  цілісність  матеріально-просторових  об'єктів;  діяльності,  яка  в
               них здійснюється, і внутрішнього світу людей, що здійснюють цю діяльність.
                   Суб'єктом  дизайну  архітектурного  середовища  виступає  архітектор-
               дизайнер.  Специфічним  методом  дизайну  архітектурного  середовища  стає
               метод  середовищного  проектування,  що  враховує  особливості  взаємодії
               людини  з  природою,  предметно-просторовим  і  соціально-культурним
               оточенням  з  метою  гармонізації  останнього  шляхом  узгодження  його
               функціональних і естетичних характеристик в умовах відсутності прототипів і
               стандартних зразків.
                   До  напрямів  дизайну  архітектурного  середовища  можна  віднести  -
               дизайн міського середовища та дизайн архітектурного середовища інтер'єрів.
                   Теоретичною  основою  дизайну  архітектурного  середовища  стали  наукові
               праці К. Александера, К. Лінча, В. Глазичева та інших сучасних дослідників.
                   Відмінність  діяльності  в  галузі  дизайну  архітектурного  середовища  від
               середовищного  дизайну  полягає  в  тому,  що  об'єктом  уваги  останнього  стає
               суперечливий  і  часто  незалежний  від  архітектурних  рішень  предметний
               комплекс виробів, постфактум занурювання  в середовище.

                   2.3.  Дизайн  архiтектурного  середовища  в  сучасних  архiтектуних
               концепцiях
                   У другій половині XX століття в суспільній свідомості перестала панувати
               єдина  система  цінностей.  «Сучасний  рух»,  який  був  ідеологічною  базою
               архітектури  минулого  століття,  втратив  беззаперечне  лідерство  і  поступився
               позиції  постмодернізму.  Архітектори,  які  дотримувалися  різних  творчих
               принципів  об'єдналися  на  базі  критики  «сучасного  руху»,  утворивши,  так
               званий «контрсучасний  рух».
                   У  книзі  «Мова  архітектури  постмодернізму»  (1977  р.)  Чарльз  Дженкс
               визначив       постмодернізм         як     популістсько-плюралістичне             мистецтво
               безпосередній  комунікабельності.  Ч.  Дженкс  назвав  основні  характеристики
               постмодернізму - історизм (зв'язок з традиціями), «стрейт ревайталізм» (пряме
               запозичення - «пожвавлення» архітектурних форм минулого), «неовернакуляр»
               (нове  звернення  до  місцевих  традицій),  «адхокізм»  (облік  конкретних  умов
               місця),  метафізична  метафора  (архітектура  як  спосіб  спілкування),
               постмодерністський  простір (простір, насичений значеннями).
                   Девізом  одного  з  напрямків  постмодернізму  -  популізму  -  став  заклик
               Роберта  Вентурі:  «Рух  до  споживача».  Під  цим  девізом  працювали  відомі
               американські архітектори Чарльз Мур,  Пітер Ейзенман. Роберт Стерн. Книги
               Роберта Вентурі «Складності і протиріччя в архітектурі» (1966 р.), «Потворна і
               повсякденна архітектура, або Декорований сарай» (1971 р.) і Роберта Вентурі,


                                                              11
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17