Page 16 - 4992
P. 16
Прикладами шанобливого ставлення до сформованого середовища можна
вважати: у Великобританії - житлові комплекси Пімліно і Першор арх.
Дарбурна і Дарка (1961-1970 рр. , 1976-1977 рр.), Громадський центр
Хіллінгтона арх. Є. Дербішира (1974-1977 рр.); в Нідерландах - житлова
забудова Зволе арх. А. Ван Ейка і Т. Босха (1975-1977 рр.); в Португалії
будівлю Береш в Пово-ду-Варін (1973-1976 рр.), житловий комплекс Буса в
Порто (1973-1977 рр.) арх. Алваро Сізи Віейра; в США - Бернс-хауз, Санта-
Моніка Каньйон в Лос-Анджелесі, (1974 р.) арх. Ч. Мура.
Наприкінці 1970-х рр. намітилася демократизація проектного процесу, що
відбилося в русі партисипаціі - співробітництві архітектора і споживача. До
найбільш поширених форм партисипаціі відносять альтернативне
проектування, адвокативне та арбітражне планування. Прикладами
середовища, сформованного в рамках цього руху, є житловий комплекс у м.
Байкер, Ньюкасл, Великобританія (1972-1974 рр.) Арх. Р. Ерскіна; житлова
забудова району Бікейзейланд в Амстердамі арх. Ван де боут і де Лея (1972-
1976 рр.); будівлю медичного факультету Лувенського університету поблизу
Брюсселя, Бельгія, творчої групи арх. Л. Кролла (1968-1972 рр.).
Питаннями захисту історичного міського середовища європейських міст
займалися Брюссельська група Арау, бельгійська група архітекторів
«Брюссельська школа», люксембурзькі архітектори Роберт і Леон Кріе. К. Роу і
Ф Кеттер у книзі «Місто-колаж» (1978 р.) описали місто як нашарування
урбаністичних фрагментів різних епох і культур.
У 1983 р німецькі архітектори Й. - П. Кляйхус і Х.-В. Хемер сформулювали
основні положення теорії «критичної реконструкції», або «турботливого
поновлення міста», які згодом перетворилися на документ, який регламентував
будівництво в Західному Берліні. Критична реконструкція передбачала
відродження знищених або пошкодженних специфічних типів організації
міської тканини в межах, окреслених історичним планом, а також поступове
пристосування міського середовища для нових форм життя шляхом
обережного використання існуючих можливостей.
3.3. Середовищне проектування як синтез концептуальних і
контекстуальних пiдходiв
Сучасна архітектурна теорія і практика розвивається в руслі між полярними
ідеями концептуального і контекстуального підходів. У творчості видатних
майстрів сучасної архітектури можна спостерігати синтез цих діаметрально
протилежних «директивних прокурорських» і «гнучких адвокатських»
спрямувань і їх інтеграцію в проектну діяльність.
Засновником «філософії симбіозу» в архітектурі вважається видатний
японський архітектор К. Курокава. Його концепція грунтується на тезі про
відсутність ідеальної архітектури, орієнтованої на єдину систему цінностей.
Навпаки, архітектура може поєднати елементи різних культур, втілити
унікальність всіх людей і забезпечити розвиток духовно багатого
плюралістичного суспільства. Сутність архітектури симбіозу розкривають такі
принципи: врівноваження цілого і його частин; взаємопроникнення
внутрішнього і зовнішнього простору, відмова від кордонів між ними;
15