Page 9 - 4992

школа прагнула до відродження архітектурних і дизайнерських традицій
Баухауза. Концепція дизайну, яку пропагувала Ульмська школа, мала
принципово антикомерційну спрямованість і зосереджувала увагу на
соціально-гуманістичних аспектах оформлення предметного середовища.
Ульмська школа концентрувалася на дослідженні складних предметних
комплексів і систем. Тут розроблялися транспортні системи (обладнання для
зупинок міського транспорту), створювалися проекти комбінованих меблів і
нових побутових радіоприладів, які вирізнялися лаконізмом, простотою форм.
Вироби розглядалися більш як інструменти, корисні агрегати, ніж як форма
для самовираження. Об'єктом проектування ставала не річ сама по собі, але та
функція, заради якої вона задумувалась.
У 1962 р був розроблений фірмовий стиль авіакомпанії «Люфтганза»,
зберігається аж до кінця 1980-х рр. Один з авангардних проектів, в якому
брали участь і студенти, полягав у розробленні корпоративного стилю і всього
іміджу продукції компанії «Браун». Цим проектом керували Ганс Гугелот і Отл
Айхер. Дизайнери, і насамперед О. Айхлер, внесли в роботу фірми «Браун»
уявлення про іншого споживача, який вимагав відповідність між зовнішнім
виглядом побутової техніки та її призначенням служити людині. Пізніше цей
проект істотно розвинув Дітер Рамсей.
Ульмська школа базувалася на раціональних методах навчання; як і в
«Баухаузі», практикувалися пропедевтичні вправи по абстрактному
формоутворенню. Новим стало залучення до викладання практикуючих
дизайнерів. Більше чверті часу студенти витрачали на вивчення ергономіки,
соціології, економіки та психології, щоб потім у професійній діяльності вміти
застосовувати системний підхід до процесу проектування. Замість талановитих
одинаків, які працювали над окремими виробами, школа ставила метою
готувати фахівців, які вміють працювати в колективі. Ульмська школа
проіснувала до 1968 р.
Подією, що засвідчила офіційне визнання дизайну, стало створення в 1957
р. Міжнародної Ради Організацій Дизайну (ICSID). На Міжнародному семінарі
в Брюгге, в 1964 р, дизайн визначили як самостійну творчу діяльність,
остаточною метою якої є визначення якостей виробів, які належать до
формоутворення. Ці якості пов'язані не тільки з зовнішнім виглядом, але,
головним чином, з конструктивними та функціональними характеристиками,
які перетворюють будь-яку систему («предмет») в єдине ціле, як з точки зору
споживача, так і з точки зору виробника. Дизайн охоплює всі обумовлені
промисловим виробництвом аспекти навколишнього середовища людини.
У процесі становлення дизайну, в Радянському Союзі утвердилася традиція
розділяти практичну і наукову складові професійної діяльності. Проектування
виробів промислового виробництва стали називати художнім
конструюванням, а науку, що вивчає теоретичні основи художнього
конструювання, - технічною естетикою. У 1962 р. в СРСР було створено
державну систему художнього конструювання і організований Всесоюзний
науково-дослідний інститут технічної естетики.
Альтернативою офіційною версією радянського дизайну, що брав за основу
логіко-аналітичний підхід, стала концепція Сенежської студії художньо-

8