Page 11 - 4992

ЛЕКЦІЯ 2. Розвиток дизайну архітектурного середовища

2.1. Середовищний підхiд в архiтектурi
Зразками комплексного проектування предметно просторового середовища
архітектурних споруд, що передбачали концепцію середовищного підходу, є
твори: іспанського архітектора Антоніо Пласіда Гільема Гауді-і-Корнета (1852-
1926 рр.) - Палац графа Е. Гуєля (1888 р.), парк Гуель (1903 - 1914 рр.),
будинок Батло («Дім кісток») (1904-1906 рр.), будинок Міла («Каменоломня»)
(1906-1910 рр.), собор Саграда Фаміліа (1906- 1926 рр.) у м. Барселоні;
британського архітектора Чарльза Рене Макінтоша (1868-1928 рр.) - Школа
мистецтв у м. Глазго (1896-1909 рр.), власна квартира в м. Глазго (1900 р.),
Музичний салон Ф. Верндьорфера у м. Відні (1902 р.), Чайні кімнати Віллоу у
м.Глазго (1904 р.), індивідуальні будинки Хілл-хауз (1902-1903 рр.) і Бассет-
хауз (1916 р.); американського архітектора Френка Ллойда Райта (1867-1959
рр.) - адміністративна будівля Ларкін-білдінг (1904 р.), одноквартирні житлові
будинки 1930-х рр.; фінського архітектора Алвара Аалто (1898-1976 рр.) -
санаторій у м. Пайміо (1928 р), бібліотека у м. Виборзі (1927-1935 рр.), вілла
Майреа у м. Нормарке (1938-1939 рр.), громадський центр м. Сяйнятсало
(1949-1952 рр.), будівля Управління пенсійним забезпеченням у м. Гельсінкі
(1952-1956 рр.).
У процесі проектування названих споруд архітектури підкреслено уважно
ставилися до найдрібніших деталей будівель та їх обладнання; способу життя
людей, для яких виконувався проект; природним умовам району будівництва.
Такий підхід значно випереджав свій час.
Середовищне проектування починає розвиток з реконструктивних заходів
містобудівної практики 1970-1980-х рр. До відмінних особливостей
середовищного проектування відносять: зміна традиційного уявлення про
автономність об'єкта проектування, що протистоїть оточенню, на розуміння
різноманітності зв'язків архітектурної споруди зі сформованою ситуацією;
перехід до конструювання життєвого процессу, як основи для пошуку
відповідної йому форми організації простору; рішення проектної задачі в дусі
спадкоємності щодо до існуючого ландшафту і соціально-культурних
традицій; більш глибоке розуміння і вигляд духу та контексту місця.

2.2. Становлення дизайну архітектурного середовища як самостійної
галузі проектування
У другій половині XX століття намітилася тенденція, спрямована на
інтеграцію проектної діяльності у сфері архітектури та дизайну. У сфері
дизайну ця тенденція проявилася у збільшенні різноманітності завдань, які
вирішують дизайнери, і в переорієнтації уваги з проектування одиничної речі
на формування складних предметних комплексів та систем, що пов'язують
предметне оточення з емоційним світом і діяльністю людини. У сфері
архітектури ця тенденція, з одного боку, відбивала прагнення архітекторів до
деталізації розроблюваних ними об'єктів; з іншого - до зміщення акцентів з
проектування однієї споруди на комплексну організацію цілісних міських

10