Page 52 - 4974
P. 52

РОЗДІЛ 4
              ГРАФОАНАЛІТИЧНЕ  МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕРХОНЬ ОБЕРТАННЯ
                                  ЧЕТВЕРТОГО ТА ДРУГОГО ПОРЯДКІВ

                  Поверхня  обертання  утворюється  обертальним  переміщенням  твірної  лінії
            навколо нерухомої осі.
                  Кожна точка твірної при обертанні навколо осі описує коло  з центром на
            осі  обертання.  Ці  кола  називаються  паралелями.  Найбільшу  і  найменшу
            паралель називають відповідно екватором і горлом (шийкою).
                  Площини,  що  проходять  через  вісь  поверхні  обертання,  називають
            меридіональними, а лінії, по яких вони перетинають поверхню, – меридіанами.
                   Каркас  поверхні  обертання  можна  представити  паралелями  або
            меридіанами поверхні, а також сіткою, що складається з паралелей і меридіанів.
                  До основних властивостей поверхонь обертання можна віднести:
                 -  якщо  меридіан  проходить  через  дві  точки  поверхні,  то  його  відрізок  –
                    найкоротша відстань (геодезична лінія) на поверхні між цими точками;
                 -  всі меридіани рівні між собою;
                 -  кожна з паралелей поверхні обертання перетинає меридіани під прямим
                    кутом,  тобто  паралелі  і  меридіани  утворюють  прямокутну  сітку  на
                    поверхні обертання;
                 -  будь-яка з нормалей до поверхні обертання перетинає вісь поверхні.

                  4.1  Теоретичне  обгрунтування  форм  поверхонь  обертання  четвертого
            порядку
                  Загалом  твірна  крива  2-го  порядку,  що  утворює  поверхню  обертання  4-го
            порядку,  займає  довільне  положення  відносно  осі  обертання  поверхні,
            утворюючи при цьому тороїдальну поверхню (рис. 4.1).
                 При складанні алгоритмів конструювання поверхонь будемо користуватися
            такими параметрами:
                 R  – радіус базового перерізу;
                 R  – радіус i-того перерізу;
                  i
                 L  – довжина відсіку (кільцевої дільниці) поверхні, обмежена базовим та
                  i
            i-тим перерізом;
                   – кут нахилу дотичної, проведеної до  i того перерізу, до осі поверхні.
                  i
                  Крива  другого  порядку  задається  в  даному  випадку  трьома  точками
             K (R i , L i ), (RA  ,O ),   ( RE   1 , L i ) і двома дотичними  (CKt i  )та  (ABt  ) (див. рис. 4.1).
                 Рівняння твірної кривої – рівняння 2-го порядку відносно  x  і  z  – має вигляд

                                           a 11 x 2    2a 12 xz   a 22 z 2    2a 13 x    2a 23 z   a 33    0.                    (4.1)
                  Рівняння дотичної до кривої другого порядку в її точці   (x           0 , z 0 )  запишеться

            у вигляді
                        a  x  x   a  ( xz   x  z )  a  z  z   a  (x   x )  a  (z   z )  a    0.      (4.2)
                      11  0     12   0      0      22  0     13   0         23   0         33
                  Підставивши        в    рівняння        (4.1)    координати         точок       K (R  , L  ),
                                                                                                      i   i
             A (R ,O ), ( RE   ,L  ),   а  в  рівняння  (4.2)  –  координати  точок    K           (R  , L  ),
                             1   i                                                                    i   i
             С  ,0  L   R  tg    дотичної  t   та  A (R ,O ), B ,0   R  tg    дотичної  t ,  дістанемо
                    i    i     i                 i
                                                            52
   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57