Page 58 - 4950

про що вже вказувалось вище. Тому у випадках, коли керівники
підрозділів не можуть дійти згоди, вище керівництво може
виступати у ролі арбітрів при визначенні трансфертної ціни. У
такому випадку може виникнути проблема зниження рівня
відповідальності керівників підрозділів за результат їх діяльності,
так як їм «нав’язали» трансфертні ціни зверху.
Щоб переговори були ефективними, важливо, щоб обидві
сторони (підрозділ-покупець та підрозділ-продавець), були у
однакових умовах. Нерівність умов може проявлятись у таких
ситуаціях:
- якщо підрозділ-покупець має багато джерел отримання
проміжного продукту, а підрозділ-продавець має обмежену
кількість покупців проміжного продукту, то підрозділ-покупець
буде намагатись нав’язувати підрозділу-продавцю свої умови;
- трансферти складають невелику долю бізнесу одного
підрозділу та досить вагому долю бізнесу іншого підрозділу.
Керівник того підрозділу, де трансферти не мають великої питомої
ваги, має більші можливості при проведенні переговорів, адже якщо
сторони не досягнуть домовленостей щодо трансфертів, то такий
підрозділ матиме менше втрат.

3.3 Подвійна трансфертна ціна та відображення
трансфертів у обліку
Як вже було сказано раніше, трансфертні ціни досить часто
призводять до конфліктів між підрозділами. Для узгодження
інтересів сторін можна застосовувати різні ціни для підрозділу-
продавця та підрозділу-покупця.
Подвійне трансфертне ціноутворення – такий метод
трансфертного ціноутворення, який дає змогу підрозділу-продавцю
відображати у своїй внутрішній звітності дохід від продажу
проміжного продукту за однією ціною (зазвичай ринковою або
договірною), а підрозділу-покупцю – за іншою ціною (зазвичай на
основі витрат).
Таким чином, подвійне трансфертне ціноутворення
дозволяє обидвом підрозділам відобразити прибуток, який
найбільше відповідає дійсності та слугує основою для оцінювання
ефективності діяльності цих підрозділів.

56