Page 11 - 4950

собівартість окремих видів продукції, що може призвести до
прийняття неадекватних управлінських рішень.
Ще однією передумовою виникнення нових підходів до
калькулювання є зростання конкуренції на ринку. Внаслідок цього
неможливо нарощувати прибуток завдяки підвищенню ціни. Тому
потрібно одержувати достовірну інформацію про витрати на
продукцію, щоб мати можливість виявляти потенційно
неприбуткові продукти та проводити щодо них більш детальні
дослідження.
Традиційні системи калькулювання, такі як абзорбшен-
костінг та директ-костінг, не задовольняють інформаційних потреб
для ціноутворення у довгостроковому періоді з таких причин:
- абзорбшен-костінг: неадекватний розподіл непрямих витрат
на основі однієї або декількох баз розподілу, що не мають зв’язку з
обсягами діяльності;
- директ-костінг: усі постійні витрати вважають витратами
періоду та мають оплачуватися незалежно від їх розподілу. Проте
не всі постійні витрати відшкодовуються за короткий період, тому
для тривалого прогнозування рентабельності необхідно мати
інформацію про собівартість, до якої включено усі витрати.
Необхідність усунути ці обмеження зумовила виникнення
калькулювання на основі діяльності (інша назва –
калькулювання за функціями) - Activity-Based Costing.
Поширенню цього методу сприяли вчені з Гарвардського
університету Р. Купер та Р. Каплан, які обґрунтували систему
калькулювання на основі діяльності у її сучасному вигляді (1988-
1992 р.р.).
Калькулювання на основі діяльності (ABC) – система
калькулювання, яка передбачає такі етапи підрахунку собівартості:
- групування непрямих витрат за видами діяльності –
функціями;
- розподіл непрямих витрат між видами продукції (робіт,
послуг) на основі потреб кожного продукту у відповідних функціях
з використанням індивідуальних ставок розподілу.
Функція – діяльність, яка спричиняє споживання ресурсів.
Прикладами функцій можна назвати: доставка матеріалів зі
складу до виробничих цехів, переналагодження обладнання з

9