Page 239 - 4934

якимось іншим способом – її необхідно перевести в письмову форму. Але
менеджери не так вже часто записують те, що чують. У підсумку ж виходить, що
основним сховищем стратегічної інформації є не комп'ютерна система організації, а

голови її менеджерів.
По-друге, та обставина, що менеджери більшою мірою покладаються на

словесну інформацію, допомагає зрозуміти, чому вони так неохоче доручають
завдання іншим. Причина в тому і полягає, що вся інформація залишається в їх
головах. Таке «досьє» не передати іншому з рук в руки, буде потрібен неабиякий час

для того, щоб пригадати всі нюанси, які наш менеджер зберігає в пам'яті, і
переказати їх наступнику. А тому менеджери і вважають за краще все робити самі.

У результаті вони постійно стоять перед дилемою «делегування»: або все робити
самому, або витрачати багато часу на інструктування підлеглих.

4. Міф: менеджмент – це професія та наука (або незабаром стане такою).
Але якщо зіставити цю думку з будь-якими визначеннями науки, це явно невірно.

Реальна робота менеджера далека від наукових досліджень. Наука включає в себе
систематичні, аналітично продумані програми та процедури. Але якщо ми навіть до
пуття не знаємо, які саме процедури виконує менеджер, як можна вимагати від них

наукової аналітичності?
Факти: усі менеджерські програми – розклад, інформаційний процес,

прийняття рішень тощо – знаходяться в його голові. А тому, щоб якось описати
ці програми, нам доводиться покладатися на слова, судження та інтуїцію. І дуже

рідко ми усвідомлюємо, що все це – не більш ніж знак нашого невідання.
Вражає одна обставина: всі ті керівники, діяльність яких була вивчена, вельми
компетентні з усіх точок зору люди, за методами своєї роботи мало чим відрізнялися

від своїх попередників столітньої (а можливо і тисячолітньої) давності. Інформація,
якою вони користуються, звичайно ж, інша, але способи її пошуку – ті ж самі: слова,

слова... Їхні рішення належать до найсучасніших технологій, але методи прийняття
рішень – такі ж, як і в минулому столітті. Створюється враження, що управлінці

потрапили в зачароване коло: тиск професійних обов'язків усе збільшується, а
допомога від науки про менеджмент все не приходить...

Враховуючи всі вищеназвані факти, ми можемо сказати, що робота менеджера
складна і важка. Управлінець постійно перевантажений обов'язками, але при цьому

вельми неохоче передає їх виконання іншим, а тому йому постійно доводиться
працювати на межі сил. Його праця характеризується стислістю, фрагментарністю і
переважанням вербальних комунікацій; саме вони перешкоджають перетворенню

237